Уберт Мрачковський — один з найрезультативніших снайперів 8-го окремого полку спеціального призначення ССО та відданий батько.
Вперше Уберт потрапив до ЗСУ у 2006 році – на строкову службу до 80-ї бригади. Зокрема був активним учасником Революції Гідности. Служив в окремій роті снайперів, у 51-й та 128-й бригадах.
Брав участь у боях за Савур-могилу в складі 51-ї окремої механізованої бригади.
Мав не одне поранення, та найсерйозніше отримав при виході з Дебальцевого, коли затягував пораненого на БТР. Ручний протитанковий гранатомет ворога поцілив в броню машини і осколок розірвав легеню бійця.
19 листопада внаслідок отриманого кульового поранення несумісного з життям відійшов у вічність.
З честю та гідністю боронив Україну. Людина з сильним духом. Бо це його земля, а не гидкої мразоти, яка верзе нісенітницю про «гражданскаю вайну», втрату сувернітету через «внєшнєє управлєніє». Звісно ж вони також є українцями за родом, за місцем народження, але сповна не відчувають себе такими. Це громадянини української рср, котрі не розуміють ціни свободи та волі. Ахінея з їхніх вуст підсилює російські наративи щодо подій в Україні, її історії та культури. Сказана ахінея з їхніх вуст підживлює їх самих. Російськими грошима. Та чи є у них гідність? Наврядчи.
Бурління ментальної русні з «Што он сдєлал?» пояснює лиш те, що Революція Гідности таки була результативною. Саме тому вони палають від самої згадки про Майдан.
Майдан українізував наші серця та душу. Дав нам усвідомити важливість власної держави, яка може впасти у прірву та потонути у російському ла_ні.
Ми позбулися Януковича та частини його посіпак, та ця боротьба була лише початком. Виявилося, що одне з його найголовніших досягнень — нематеріальне. Не про високі зарплати, як у Швейцарії. А про саму сутність людини.
Про людяність. Бути людяними, мати повагу не кожному з достатком дано. І теж саме з будь-яким соціально-майновим становищем. Але хто ви насправді? Багаті, зовні — бідні та черстві всередині? Чи бідні в усьому? Доля залежить від вас. І право на визначення майбутнього є саме у вас. А не в російського окупанта та перевертнів.
Назва «Революція Гідності» виявилася неабияк влучною. Хто багатий своїми знаннями, чесністю та наполегливістю — той може досягти більшого. Кому не байдуже — бореться та здобуває. Кому байдуже — втрачає геть усе.
У нас війна. Справжня. 8-й рік. Але є ще більший ризик нового вторгнення від РФ.
Позатим українські воїни захищають власну землю, а не нападають на чужу. В разі потреби гідно дадуть відсіч. Якщо воїни гинуть — їх вшановують сотні людей. Як сьогодні, у Хмельницькому.
А тисячі й надалі боронять. Важко, виснажливо. Та є заради кого. Тільки якщо ми не підведемо і самі не опустимо руки. Бо надто вже дивують «втомлені від війни», якої й на власні очі не бачили. Не бачили завдяки воїнам, які не дали ворогу просунутися вглиб. До їхніх затишних домівок та дворів.
В День Гідності та Свободи Мрачковського Уберта Валерійовича було нагороджено орденом «За мужність» II ступеня. Посмертно.
Будьте гідними громадянами, як Уберт.
Світла пам'ять..🕯
