5be1101fd596c.jpg

Автор: Лейда Схурінга

Переклад: Лілія Луць, Ірина Саторі, Юрій Пивоваренко

Редагування: Юрій Пивоваренко, Катерина Ясько, Оксана Андрусяк, Тетяна Дудник, Ярослав Яковенко, Валерій Пекар

Оригінальний текст, PDF-варіант оригінальної статті з кращою структурою і форматуванням.

Лейда Схурінга — коуч, автор та SDi-тренер (англ. Spiral Dynamics Integral) з Нідерландів. Лейда з пристрастю працює над процесами налагодження взаємодії між людьми з різних соціальних прошарків суспільства. На конференції IEC 2018 Лейда виступала на тему: «Як ми здійснюємо цей важливий перехід — Перехід від Зеленого до Жовтого». Нижче наведений текст статті Лейди на цю тему. Стилістику автора максимально збережено, цифри у квадратних дужках означають примітки наприкінці статті.

Примітка перекладачів: в тексті ви знайдете чимало згадок про «Зелених», «Помаранчевих», «Синіх», «Червоних», «Смарагдових» людей і концепції цих «кольорів». Це умовні позначення, прийняті в інтегральній Спіральній Динаміці. Для розуміння значень цих «кольорових» світоглядів і концепцій рекомендуємо прочитати Разноцветные миры. Популярное введение в «Спиральную Динамику», а також книгу авторства Дона Бека і Кріса Кована «Спиральная Динамика. Управляя ценностями, лидерством и изменениями в XXI веке». Також можете знайти чимало ілюстрацій, наприклад, у цій статті.

Чому це все важливо

Схоже на те, що еволюційний процес скотився у регрес (приклад: обрання Трампа). Кен Вілбер пояснює[1]: Зелений постмодернізм застряг і не усвідомив свою роль наступного Переднього Рубежу (Leading Edge) через свій надмірно суб'єктивний погляд, при якому все пов'язано з контекстом, і правди не існує. Для радикального Зеленого ніщо не є більш правдивим і більш цінним, ніж будь-що інше. Оскільки за цих умов не вистачає чіткого бачення та вибору, багато людей відчувають себе розгубленими та шукають альтернативу в сильних (Червоних) лідерах.

І що ж тепер? Постмодернізм виконав свою роль у розвитку політик, заснованих на всезагальному добробуті, у зростаючій увазі до сталості, комунікації, особистого розвитку та солідарності з іншими. Згідно теорії еволюції (інтегральної Спіральної Динаміки зокрема), наступним кроком є перехід до інтегрального мислення, інтегральної поведінки та інтегрального (індивідуального та колективного) лідерства. Якщо цей перехід від Зеленої постмодерністської до Жовтої інтегральної перспективи буксує, виникає величезний ризик хаосу та регресії. Доступні рішення актуальних та майбутніх проблем (наприклад, для реалізації Цілей сталого розвитку) не можуть бути втілені, оскільки для знаходження адекватних ключів до вирішення складних проблем сьогодення нам потрібно інтегрувати переваги (вигоди) всіх попередніх ціннісних систем.

Якщо перехід буде успішним, то ми побачимо людей, організації та суспільства, які візьмуть курс на відкритість, що орієнтована на людину, та чіткий погляд, що долає межі, які здатні інтегрувати відмінності в інноваційні рішення. Ці лідери є інтегральними мислителями та діячами. Вони більше не мотивовані власними інтересами або лише однією перспективою, натомість вони здатні бачити те, що спрацьовує для виживання та навіть процвітання людства в цілому. Виходячи за рамки поляризації.

Перехід від Зеленого до Жовтого. Як це втілити у реальність

У цій статті я розповім про те, як відбувається перехід від Першого до Другого Порядку мислення — і, зокрема, від Зеленого рівня до Жовтого/Смарагдового — в окремих людях, організаціях та у суспільстві. Клер Ґрейвз передбачав цей «доленосний стрибок»[2], і різні люди, такі як Кен Вілбер, стверджують, що цей стрибок насправді відбувається зараз. Моє питання: як ми можемо відчути і побачити, що ми справді робимо цей стрибок? Усіма силами бажаючи перебувати вже на іншій стороні цього розриву, як ми зрозуміємо, що не продовжуємо борсатись у Зеленому? Ця стаття базується на літературі, а також на інтерв'ю з людьми в Нідерландах, які пережили цей перехід особисто та професійно. Ця стаття написана для Integral European Conference (IEC) 2018 року і базується на припущенні, що читач знайомий з інтегральною Спіральною Динамікою[3]. Я б не могла написати цю статтю без інтегральної спільноти, яка мене оточує, і я глибоко дякую всім за вашу підтримку!

1. Вступ

Нідерланди розвинулись до Помаранчево-Зеленої країни, в якій з'явилось багато надихаючих інноваційних (громадянських) ініціатив, таких як Buurtzorg (Бюртзорг), нова організація з домашнього догляду за хворими, заснована Йосом де Блоком, одним з основних доповідачів на IEC 2016 року, та The Ocean Cleanup (Очищення Океану), заснована Boyan Slat (Бояном Слатом), який розробляє передові системи очищення океанів від пластику. Водночас голландське суспільство стає дедалі більш фрагментованим. Це можна помітити у зростанні кількості політичних партій, у збільшенні кількості жителів з різних куточків світу (понад 170 національностей); очевидним стає розрив між більш аграрними районами та основною частиною населення, яка проживає в містах; громадська думка стає все більш поляризованою між прихильниками прогресивного руху та консерваторами, між людьми, які дотримуються традиційних поглядів, та людьми, що виходять із постмодерністського світогляду. Схоже, що суспільство в цілому застрягло в полярностях та відкотилося назад до Синьо-Помаранчевого.

Це відбувається у нашій багатій, розвиненій та привілейованій європейській країні. У глобальному масштабі Червоні та Помаранчеві перспективи та структури переважають у більшості країн світу. Синього світогляду все ще не вистачає у багатьох регіонах, а там, де він присутній, йому часто загрожують недемократичні сили, як-от у деяких країнах Східної Європи, Африки та Азії. Зелений знаходиться осторонь в місцях, де він колись розквітнув, зокрема, у Великобританії та США. Чому Зелений (постмодерністський) світогляд як такий, що по суті включає в себе зародки для більш продуктивного та людяного спрямування, не став (міцною) силою у світі? В той час як тріада Влада, Армія та Гроші (знайомий нам військово-промисловий комплекс) веде людство до краю прірви, і можливості та рішення для кращого та більш інтегрованого світу є доступними, чому вони не використовуються та не впроваджуються? Чому ми не прогресуємо?

Кен Вілбер проаналізував це питання у своєму нарисі «Трамп і світ пост-правди» (Trump and a Post-Truth World, 2017). Він описує ситуацію в США, і більша частина того, на що він звертає увагу, здається актуальним для Нідерландів та інших частин світу. Його висновок полягає в тому, що Постмодернізм не виконав своєї ролі Переднього Рубежу — привести нас до наступного (Інтегрального/Жовтого/Смарагдового) рівня. У своєму аналізі він спирається на інтегральну Спіральну Динаміку. У відповідь на постійно мінливі та складні життєві умови, людство постійно розвиває нові парадигми мислення, які перевершують і водночас включають попередні. Ці глобальні виклики певним чином «підготовлені» найбільш прогресивною системою цінностей в певний час історії (Передній Рубіж). Цей Передній Рубіж має привілей та відповідальність породжувати нові рішення для наших найбільш актуальних питань і в процесі формувати наш наступний еволюційний крок. Його розвиток в основному ініційований культурною елітою (священики, філософи, письменники, вчені, художники, бунтівні громадські діячі).

Щоб людству пережити наші нинішні глобальні складні та взаємопов'язані проблеми і сформувати наше майбутнє, ми відчайдушно потребуємо прозорого, надихаючого та рішучого лідерства, орієнтованого на більшу цілісність на всіх рівнях суспільства, яке підштовхуватиме нас до Інтегральної перспективи.

У наступних розділах я спочатку наведу аналіз причин, чому постмодернізм (у Нідерландах) не реалізував свою роль Переднього Рубежу. Далі я відповім на запитання: «Як ми можемо перейти до наступного, Інтегрального рівня?» І, насамкінець, я розповім, як ми можемо насправді побачити і спостерігати цей перехід від Зеленого до Жовтого, який відбувається в окремих людях, організаціях та суспільстві.

2. Що нас стримує?

Спільно з двома колегами я застосувала аналіз Вілбера до ситуації у Нідерландах [4]. На нашу думку, в Нідерландах відсутнє чітке та спільне бачення майбутнього. У Зеленій/Постмодерністській перспективі, яка досі є домінуючою культурою в нашій країні, кожен голос повинен бути почутий і визнаний, і здається, що все має однакову цінність. Саме тому, при зростаючій необхідності змін, бракує сили та сфокусованості: громадяни стикаються зі складними проблемами та викликами, такими як кліматичні зміни, зменшення соціальної згуртованості та інтеграції, незадовільна організація соціальної сфери, зростання бідності та запит на неупереджену та об'єктивну інформацію.

У голландському суспільстві три основні чинники тримають нас у пастці уявних протилежностей:

  1. мислення «або-або» з односторонньої перспективи;
  2. надмірна віра у рівність;
  3. недостатнє колективне та індивідуальне лідерство.

2.1 «Або-або» замість «і-і» (and-and)

Попри добрі наміри, до вирішення багатьох соціальних проблем підходимо лише з однієї точки зору. Часто новий підхід розглядається як єдине рішення, а інші ідеї бездумно відкидаються. Втрачаються знання та досвід (особливо ті, що здобуваються на робочому місці), а внутрішня мотивація працівників послаблюється. Ідея полягає в тому, щоб створити кращі умови для громадян, але часто основним мотивом стає прагнення до зниження витрат та більшого контролю. Соціальна сфера та галузь освіти є «чудовими» прикладами. Особливо після певних інцидентів та трагічних подій, влада намагається уникати ризиків та реагує нав'язуванням більшої кількості правил (посилюючи бюрократію за допомогою політик, які ґрунтуються на відчутті страху).

Наприклад, згідно з позицією голландського уряду, витрати на соціальні послуги повинні бути зменшені. Шлях, який вони пропонують, полягає в децентралізації та скасуванні послуг, тому що в короткостроковій перспективі це здається дешевшим. Людей похилого віку спонукають залишатись у власних будинках, а сім'ї та сусідів просять за ними доглядати. В останні десятиліття було скасовано багато закладів для людей похилого віку. Проте виникають нові (фінансові) проблеми, такі як: центри надання первинної медичної допомоги та центри загальної медицини переповнені людьми похилого віку з (медичними) проблемами. Люди літнього віку вимушені залишатися в лікарнях довше, оскільки не можуть повернутись додому (через недостатній догляд), а також через зростання самотності. В певних випадках спільне проживання має переваги... Тож навіщо впроваджувати таку різку зміну політики без урахування реальної оцінки витрат (для суспільства) замість того, щоб зберегти те, що добре функціонувало, поліпшити те, що може бути кращим, і експериментувати з кількома новими підходами?

В інших секторах, таких як молодіжна політика, психіатрія, міграційна політика, енергетика, транспортна чи житлова сфери, можна спостерігати подібну дилему.Держава загального добробуту була скорочена, державна політика дедалі більше спирається на віру в самодопомогу, а «ринок» набув більш значущої ролі в організації суспільства. Помаранчева віра у Зростання та Владу Ринку задля створення найкращого устрою призводить до різноманітних несподіваних і небажаних наслідків. Одним із них є зростаючий розрив між громадянами, що живуть, керуючись більш Традиційними цінностями, які зазвичай потребують більшої (фінансової) підтримки, і Модерними підприємливими громадянами та Постмодерними громадянами, які самі здатні про себе подбати. Тенденція полягає в мисленні категоріями «або-або»: це АБО те. Зростаюча поляризація може спричинити дезінтеграцію суспільства. Нам не вистачає інтегрованого підходу «і-і» (and-and).

2.2 Надмірна віра у рівність

Постмодерністська точка зору виникла в 60-х роках минулого століття як новий спосіб мислення про суспільство. Друга феміністична хвиля; рухи за мир та антивоєнні демонстрації; спротив фашизму, расизму, сексизму; нові форми освіти; зростаюча віра у можливість творити суспільство; солідарність з усім світом, наприклад, якПівденно-Африканський рух проти апартеїду; застосування міжнародного права та захист прав людини. Також увага була зосереджена на особистісному розвитку за допомогою психотерапії, консультування, груп підтримки та духовності. Постмодерністський погляд розвивався у відповідь на негативні прояви Модерної парадигми (раціональність, наука, капіталізм, консьюмеризм, прагнення індивідуального успіху) та відповідні умови життя. Він підкреслює важливість почуттів, рівності, гармонії та сталості. Кожен голос є рівноцінно важливим, абсолютної істини не існує, тому що все повинно розглядатись в певному контексті (культурний релятивізм), а будь-яка ієрархія є неприйнятною.

Цей перехід дуже помітний у сфері медіа. Даний сектор повністю змінився протягом останніх десятиріч. Журналістика на телебаченні та в газетах переважно сфокусована на «людських» переживаннях, а не на тому, щоб надати роз'яснювальну інформацію та знання. Соціальні мережі значною мірою перевантажені особистими переживаннями та суб'єктивними точками зору. Громадяни вважають, що вони мають право бути почутими та продукувати власні упередження, незалежно від форми та змісту. Емоційний вибух часто привертає більше уваги, ніж чітко сформульоване та обґрунтоване бачення. Негативні новини про вбивства та загрози отримують більше медійного простору, ніж позитивні події. Характерним є спосіб маніпулювання інформацією. Наприклад, якщо ви шукаєте інформацію в Google, ви не отримуєте «правильної/об'єктивної» інформації, але ви побачите тексти, на які найбільше клікають, оплачені публікації або ті, що відповідають вашим попереднім пошуковим запитам.

Трагічність сьогодення полягає в тому, що постмодерністська парадигма (більше) не здатна виконувати свою роль Переднього Рубежу. Вона розвивається по-своєму. Дійсно, ніщо не може бути кращим за інше (всі ієрархії є невірними); абсолютної істини не існує (тільки відносна); потрібно дослухатись до думок та поглядів кожного (лідерам не дозволено вирішувати, в якому напрямку рухатись у майбутнє); суб'єктивні переживання є більш цінними, ніж об'єктивна інформація (я відчуваю, що це саме так, отже це і є правда). Постмодерн як система цінностей приніс нам багато гарних і позитивних прозрінь. Проте на сьогодні він зайшов надто далеко і женеться за власним хвостом.

2.3 Стагнація розвитку через відсутність лідерства

У голландській політиці, новинах та ЗМІ ультраправим політикам на кшталтВілдерса таБаудета надається достатньо простору для висловлення власних поглядів щодо мусульман, чорношкірих або «іноземців». Тоді як з інтегральної точки зору, що виходить за межі, зрозуміло: для того, щоб вижити, суспільство та світ у цілому повинні бути інклюзивними та охоплювати інтереси всіх людей. Скільки часу нам ще знадобиться, щоб припинити толерувати той факт, що ігри влади мають перевагу над колективними діями, спрямованими на творення більш гуманного світу? Кожен може ділитися своїми думками, але настав час визнати, що деякі бачення, думки та погляди є більш обґрунтованими, ніж інші, і потрібно мати сміливість висловити цю позицію.

Ми бачимо це не тільки в Нідерландах, але і в усіх частинах західного світу. Еволюційний розвиток людства перебуває в стагнації і робить відхилення, такі як регресія до Червоно-Помаранчевого (Трамп) або до Синьої поляризації, оскільки люди спостерігають занадто мало привабливого інтегруючого лідерства. В теперішньому хаосі люди відчувають себе розгубленими та починають шукати сильних лідерів і спрощених гасел. Здається, що мудре судження в суспільстві послаблюється. Постмодернізму не вдалося сформулювати привабливе та переконливе бачення майбутнього, а особливо знайти причини рухатися в цьому напрямку. Нам потрібне розуміння, що є КРАЩИМ, ніж альтернатива(и). Чудовий приклад — це твіт Барака Обами після заворушень у Шарлотсвіллі: «Ніхто не народжується з ненавистю до іншої людини через колір шкіри, походження або релігію. Люди вчаться ненавидіти, а якщо вони можуть навчитися ненавидіти, значить, їх можна навчити любити. Адже любов є більш природною для людського серця, ніж її протилежність». Твердження, що любов є більш цінною, ніж ненависть, — це не просто точка зору, а судження, що ґрунтується на інформації про людську природу.

У Нідерландах необхідно подолати наш «синдром високого маку„ (у Зеленій парадигмі люди бояться вирізнятись і виходити з режиму консенсусу). Настав час артикулювати нашу Інтегральну істину (яка природно містить в собі здорові аспекти всіх попередніх систем цінностей).

3. Деякі речі є більш правдивими та більш цінними

Що ми можемо зробити, щоб уникнути стагнації і вийти за межі всіх цих антитез та форм поляризації? Вчений Отто Шармер стверджує, що ми можемо давати раду сучасному світу наступними трьома способами:

  1. Невтомна праця та збереження статусу кво.
  2. Регресія та повернення у ностальгію колишніх часів.
  3. Рух вперед: спільне творення майбутнього з незнання.

З огляду на безпрецедентні світові проблеми, з якими ми маємо справу або вимушені будемо мати справу, тільки третій варіант є перспективним. Але як ми можемо втілити це майбутнє в життя?

Важливим першим кроком є такий: глибоко досліджувати різні точки зору та розсудливо вирішувати, який напрямок є найкращим, найбільш правильним і найбільш перспективним для людства в цілому. Наприклад, зрозуміло, що кліматичні зміни вже сьогодні створюють проблеми для багатьох людей, і безліч інших проблем виникне протягом кількох наступних десятиліть. Інтенсивні дослідження та науковий і суспільний обмін інформацією привели до 97%-го консенсусу серед вчених-кліматологів, що активно публікуються. Тому така позиція, що ґрунтується на фактах та суспільному обміні інформацією, є БІЛЬШ ПРАВДИВОЮ ТА БІЛЬШ ЦІННОЮ, ніж інші думки щодо зміни клімату.

БІЛЬШ ПРАВДИВЕ — це поза тим, щоб погоджувати це з будь-ким, поза жертовністю та безсиллям, поза відносною істиною. Це про пошуки істини (наприклад, Follow the Money[5]) та про виявлення того, що очевидно не відповідає дійсності, і навпаки: підкреслення проблем, які, можливо, надходять з «підозрілих» джерел, але є обґрунтовано правдивими. Це про визнання того, що деякі погляди та думки є більш правильними, ніж інші, аби обґрунтувати це і йти цим шляхом. Тому нам потрібні всі, хто може мислити мудрим і зрозумілим чином, щоб брати участь у глибоких дослідженнях та відкритому спілкуванні.

БІЛЬШ ЦІННЕ: Нам потрібне довгострокове бачення, яке має більш тривале життя, ніж лише один термін обіймання посади; бачення, з яким люди хочуть з'єднатися, навіть якщо їм доведеться заплатити за це зараз. Нам потрібне Інтегральне мислення та дії, мудра проникливість та здатність розпізнавати. Це означає уважно слухати та бути відкритими один до одного, глибоко досліджувати всі питання, формувати точки зору та приймати рішення на основі наявної інформації, залишаючись гнучкими та пристосовуючись, коли це необхідно. Ми повинні переосмислити те, як світ був організований дотепер: можливо, передевання готівки людям країн третього світу є більш ефективним, ніж традиційна допомога на розвиток; можливо, ми повинні перестати працювати повний робочий день, якщо ро́боти можуть виконувати повторювану працю; можливо, інвестиції в освіту протягом усього життя більше сприяють встановленню миру в усьому світі, ніж контроль за допомогою зброї. Нам потрібні мудрі, розвинені, авторитетні та інтегральні лідери, такі як Нельсон Мандела (†), Барак Обама, Еберхард ван дер Лаан (†), Герман Вейффельс (Herman Wijffels), Емма Брунс, Йос де Блок (Jos de Blok), Боян Слат та інші натхненні будівельники справедливого та сталого майбутнього. І багато інших людей та організацій, які розвивають (хочуть розвивати) Інтегральне Лідерство. ВИ нам потрібні!

4. Характеристики Інтегральної/Жовтої/Смарагдової[6] перспективи

Як це виглядатиме, коли цей важливий стрибок станеться, коли перехід від постмодерністського/Зеленого до інтегрального/Жовтого, з Першого до Другого Порядку мислення (Second Tier), стане реальністю? Життя у Другому Порядку надихнуло Кена Вілбера на ліричність: Ми йдемо до того моменту, коли інтегральний/Другий Порядок мислення буде Переднім Рубежем. І його вплив на світ стане не менш шокуючим. Ми ще ніколи не проживали перехід на рівень (level) та на порядок мислення. Ми навіть не знаємо, як це буде виглядати. Ця зміна може бути настільки разючою, можливо, навіть до невпізнання... Ми матимемо сингулярності не тільки у зовнішніх проявах, таких як технології, а й у внутрішніх — таких як наша культура, і в тому, як ми насправді бачимо та інтерпретуємо світ. І найбільш визначною характеристикою Другого Порядку мислення є те, що він охоплює всі попередні рівні. І бачить кожен з них таким, що має певну важливу роль у загальному розвитку та еволюції людства. У нас ще ніколи не було суспільства, в якому цінності Переднього Рубежу говорили б: «Що б ти не робив, переконайся, що ти залучаєш цю людину». У нас завжди були суспільства, які говорили: «Що б ти не робив, тримай їх осторонь»[7].

Основними характеристиками Інтегрального рівня є:

5. Як ми можемо побачити цей перехід в окремих людях?

Ще небагато людей у світі мали можливість розвинутися до Інтегральної перспективи. Зокрема, у Нідерландах, як в багатій країні, що розвинула Помаранчево-Зелений і відображає відносно здоровий Зелений світогляд, наразі можна віднайти кілька Жовтих особистостей та організацій. У цьому розділі я опишу різноманітні характеристики Жовтих/Смарагдових/Інтегральних осіб. Що змінилося при переході від Зеленого до Жовтого?

Рухаючись Зеленою парадигмою, люди пізнають себе краще та навчаються спілкуватися один з одним відкрито та всеохоплююче. Вони ведуть боротьбу зі своїм его. Вони взаємодіють самі з собою та з тим, що відбувається в групі. Зелений підкреслює важливість власної перспективи (особистісне зростання, солідарність, гармонія, сталість (sustainability), відкрите спілкування, любов тощо). А також важливість лівої (внутрішньої) сторони 4-х квадрантів Вілбера (див. статтю): Зелений любить особистий внутрішній квест (верхній лівий квадрант) і зв'язок з іншими людьми (нижній лівий квадрант), але не любить системний погляд і правила (нижній правий квадрант) і не завжди практичний у діях з впровадження (верхній правий квадрант). Зелений має виразні упередження, надаючи перевагу власним цінностям, критикує інші точки зору, такі як Помаранчеві, і особливо відкидає Синю та егоїстичну/нетолерантну поведінку (Червоно-Синю).

Під час переходу від Зеленого до Жовтого зростає здатність визнавати і цінувати всі попередні перспективи, особливо Синю систему цінностей. Жовтий дивиться на більшу картину, може бачити додану цінність кожної з попередніх перспектив та те, як інтеграція здорових аспектів усіх систем цінностей приводить до поглиблення розуміння та створення нових форм продуктів і співпраці. Жовтий має зовнішній фокус і хоче досягти чітких результатів.

Функціонування з позиції Жовтої (Другий порядок мислення) перспективи — це інструмент на службі чомусь більшому. Мета — не отримати більше сили та влади, багатства чи слави. Дії спрямовані на служіння майбутньому та виживанню людства в цілому. В якості інструменту, особистість може сформулювати, що потрібно, базуючись на не-знанні: «Нехай буде воля твоя, а не моя». Йдучи власним шляхом, ці люди мають мужність переживати неприйняття та можуть справлятися з неминучим страхом. Вони знають себе, вони знають, де помиляються, і здатні це виправляти. Вони починають проживати долю своєї душі.

Щоб бути здатним дорости до цього рівня та проявитися на ньому, важливо зробити роботу і на рівні Дорослішання (Growing Up), і на рівні Пробудження (Waking Up). На шляху нашого пробудження ми дізнаємося та проживаємо на власному досвіді, що (матеріальне) щастя не є кінцевим сенсом життя — хоч як би не намагались нам це нав'язати Помаранчева та Зелена перспективи.

6. Як ми можемо побачити, що цей перехід відбувається в групах/організаціях?

Лише кілька груп та організацій функціонують на Інтегральному/Жовтому/Смарагдовому рівні. Фредерік Лалу здійснив добру роботу з дослідження та поширення ідеї Смарагдових організацій. Для нового покоління інноваційних підприємців Смарагдовий працює як магніт. Однак для того, щоб мати можливість функціонувати зі Смарагдового/Жовтого рівня, необхідно, щоб попередні рівні Першого Порядку мислення були повністю розвинені та у здоровий спосіб інтегровані в організацію. Ми можемо помітити, що в багатьох нових організацій та підприємств, сповнених ентузіазму та бажання стати Смарагдовими, ще недостатньо збалансовані традиційні (Фіолетова, Червона та Синя), а іноді й Помаранчева перспективи.

Перехід починається із Зеленого рівня. Зелена постмодерністська організація в основному дивиться з однієї перспективи, і рішення проблем шукає в рамках цієї системи. Вона фокусується на стосунках, гармонії, особистісному розвитку, взаємодії з емоціями, груповому процесі та взаєминах. Велика увага приділяється розумінню та поясненню негативної поведінки та подій. Вважається важливим почути кожного та приділити час для обміну досвідом, почуттями та думками. В ідеалі, рішення приймається консенсусом. Зелений любить рівність і не любить владу. Часто результатом є нечітка та прихована структура влади, прийняття рішень шляхом консенсусу забирає багато часу. Від цього процесу залежить бачення майбутнього організації. Що ми можемо спостерігати, що змінилося при переході від Зеленого до Жовтого?

Під час переходу на Другий Порядок мислення відбувається відчутний енергетичний перехід у напрямку ширшої перспективи та глибшого зв'язку. Фокус стає більш зовнішнім та орієнтованим на завдання та результати. Постійно робиться вибір. Як наслідок, виникає більше конфліктів, і гармонія порушується. Робота заради цілого може потребувати непопулярних рішень. Зростає розуміння того, що не вся інформація та не кожна думка є правильною, а для досягнення прогресу необхідне чітке бачення.

Для Жовтої перспективи характерним є проявлення (emergence): спостереження та відстеження того, як система рухається, потім робиться наступний крок, спостереження та відстеження його наслідків, потім наступний крок і т.д. Запуск інтервенцій у соціальних системах в одному місці і відстежування їх впливу всюди. Загальне спрямування майбутнього є чітким та пов'язане з виживанням людства. Особистісний розвиток (дорослішання), духовний розвиток (пробудження) та пильнування за своїм его (очищення) є частиною життя організації та осіб, які працюють у цьому контексті. Такий розвиток свідомості потрібен, щоб стати гарним інструментом для служіння Всесвіту.

Жовтий рівень свідомо функціонує з більшої глибини зв'язку, ніж вже існуючий. Він дивиться з різних точок зору та бачить потенціал. Збалансовано звертає увагу на результати та стосунки. Визнаються та беруться до уваги відмінності між людьми. Домінуючі ієрархії (засновані на зовнішніх характеристиках) вважаються хибними, однак ієрархія розвиненої мудрості та особистісного зростання розглядається як необхідна передумова прогресу. Для досягнення результатів використовуються різні види впливу (CAPI — Coalesced Authority Power & Influence — Об'єднані Повноваження, Влада та Вплив), еліти залучаються, а не нехтуються (як це робить Зелений). Щоб вийти за межі організаційної структури та культури Першого Порядку мислення, приймаються такі прозорі форми управління бізнесом, як Холакратія. Прийняття рішень базується на суттєвих запереченнях і пошуку наступного кроку, який мав би спрацювати.

(Продовження в наступній публікації.)

Примітки:

  1. Див. Ken Wilber: Trump and the post truth world, 2017
  2. Див. Clare Graves: Human nature prepares for a momentous leap, 1974
  3. Див. www.spiraldynamicsintegral.nl/en
  4. Toine Leroi, Rob van Drunen and Leida Schuringa: Nederland is een dictatuur van gelijkheid geworden. En nu? (The Netherlands has become a tyranny of equality. Now what?), March 2018
  5. Follow the Money — це рух, що досліджує людей, системи та організації, які демонструють (фінансово-економічні) неправомірні дії в суспільстві.
  6. У Спіральній Динаміці цей перший рівень Другого Порядку мислення отримав позначення Жовтого «кольору». Кен Вілбер називає його Смарагдовим або Інтегральним.
  7. Див. https://soundcloud.com/superhuman-os A Brief Introduction to Second Tier.