У коментарях кажуть, що Марш ветеранів та написані про нього тексти знову розколюють Україну і поглиблюють протистояння.
Протистояння між ким і ким?
Між політичними силами? Так жодної політичної символіки на марші не було. Я дивився від початку до кінця. Не було.
Між армією і народом? Так народ стояв обабіч дороги, аплодував і кричав слова подяки та визнання. Навколо мене люди зривали голоси і відбивали долоні.
Між Сходом і Заходом? Так схід і захід, північ і південь пройшли у найбільш справедливому порядку -- за абеткою (щодо абетки всі претензії до Кирила і Мефодія).
Може, між націоналістами та інтернаціоналістами? Так в колонах йшли люди різних політичних поглядів та етнічного походження, праві і ліві, націоналісти зразка XIX сторіччя та космополіти зразка XXI сторіччя (я бачив чимало знайомих, тож кажу з певністю).
Між народом і державою? Так армія -- це державна інституція, і вдягаючи військову форму, людина підкреслює належність до неї. Так само державною інституцією є поліція, яка сприяла маршу. І найголовніше: ветерани захищали українську незалежність, тобто українську державу, а не власний хутір.
Може, між тими, хто стояв на узбіччі, і тими, хто дивився телевізор? Знову не вгадали. Адже ті, хто дивився телевізор, могли переживати такі ж емоції, як і ті, хто стояв на узбіччі. Не всі змогли приїхати, у кожного свої обставини. Я певен, мільйон переживав біля екрану те саме.
Так між ким і ким поглибив протистояння Марш ветеранів?
Я вам скажу. Він справді поглибив протистояння. Протистояння між Україною та Росією. Між агресором та незалежною країною. Протистояння, яке у Кремлі хотіли би замазати, оголосити «внутрішнім конфліктом», перетворити на постійну криваву рану, на заморожену ракову пухлину.
А Україну цей марш, навпаки, зшив. Схід і Захід, правих і лівих, цивільних і військових, молодих і старих.
Треба завжди називати речі своїми іменами.
