Новий уряд матиме три безсумнівні мінуси.
1. Цей уряд ще більш строкатий, ніж попередній. Є активні реформатори (менше, ніж було у попередньому), є активні антиреформатори, є пеньки, які будуть просто сидіти і займати місце, аби воно не дісталося іншому клану. Є особи із дуже темним минулим (і теперішнім, а значить, і майбутнім). Вони ніколи не гратимуть як команда, буде ще складніше домовитись.
2. Цей уряд не матиме підтримки парламенту — ситуація ще гірша, ніж з попереднім. Голосів коаліції не вистачило навіть на його призначення. Голосів не вистачатиме на будь-які реформаторські ініціативи, і тим більше не можна навіть мріяти про конституційну більшість (а без неї жодним чином не запустити найважливіші реформи — судову та децентралізацію).
3. Цей уряд має нульову довіру суспільства. Неапетитний процес торгів політичних кланів дуже сильно відрізняє його від минулого уряду, який був сформований за класичною коаліційною схемою (коли діляться портфелі, і кожна партія викладає на стіл готовий список своїх міністрів). Цей процес йшов на очах у суспільства (вибачте, інакше вже ніколи не буде), і це не сприяло створенню гарного іміджу.
Новий уряд матиме три безсумнівні плюси.
1. На гарячій сковорідці треба крутитися. Прем'єр-міністр це добре розуміє: або реформи, або політична смерть. Цей же курс візьмуть нечисленні, але сильні міністри-реформатори. За умови підтримки такого курсу громадянським суспільством можна впоратися з викликом і вирости. Спалені мости, «зона смерті» у термінології давніх китайських стратегів — це запорука перемог.
2. Прийнято сварити «попередників», але насправді досить багато зроблено. Стоячи на плечах попереднього уряду, можна зробити ще більше. Нещодавно опублікована стаття спільноти «Реформи Мають Бути Справжніми» містить десяток сторінок конкретних дій, які уряд може зробити навіть без підтримки парламенту та президента за 3-6 місяців і таким чином довести спроможність.
3. Цей уряд має нульову довіру суспільства. А значить, й очікування нульові. Попередній уряд прийшов на хвилі ейфорії, очікування були досить високими, а далі розчарування лише зростало, а довіра падала. Від цього уряду ніхто не очікує проривів, а значить, будь-яка маленька перемога буде зарахована у плюс. Таким чином можна відновити довіру і далі спиратися на неї у наступних кроках.
