Кажуть, що реформи робити важко. Це неправда, все дуже просто, треба лише мати політичну волю.
От, наприклад, візьмемо найголовнішу і найбільш бажану народом реформу — деолігархізацію. Адже найбільше народ саме олігархів ненавидить. Збираємо, значить, олігархів за круглим столом і кажемо:
— Від сьогодні ви більше не олігархи. Олігархи в Україні заборонені.
А вони:
— Оце правильно. Ми й самі давно хотіли. А то, лише десь щось сталося, то олігархи винні. Давно вже пора. Будемо називатися просто великий бізнес.
А один найменший олігарх тягне руку:
— А телеканалами володіти можна?
— Ні, не можна! — суворо так і грюк кулаком по столу.
— Правильно, — кажуть старші олігархи. — Ми їх на офшорки перепишемо. Власне, ми вже переписали. Так що телеканалами ми не володіємо.
А той найменший не заспокоюється:
— А депутатами володіти можна?
Ну, тут уже всі на нього зашикали, а ми їм так поважно відповідаємо:
— Не можна депутатами володіти, у нас кріпосне право скасоване більше 150 років тому.
Тут вони закивали головами. Проти правди не попреш!
Отак і домовилися. Потім можна ще спільну прес-конференцію зробити, оголосити про кінець олігархату в Україні.
Тепер верховенство права. Збираємо суддів і кажемо їм:
— Відтепер у країні верховенство права. Судити можна лише по закону.
А вони, хитрі такі бестії, відповідають:
— Так ми по закону і судимо.
— Знаємо ми вас, бестій, у вас закон як дишло, куди повернеш, туди й вийшло. Відтепер не можна саджати хороших і відпускати поганих. Будете лише саджати поганих, а відпускати хороших.
Всі згідно головами закивали, але знайшовся таки поганець, який голосно запитав:
— А як будемо знати?
Ну, ми тут підготувалися і закон їм зацитовуємо:
— «При здійсненні правосуддя судді вирішують усі питання у справі за внутрішнім переконанням і за своєю совістю, виходячи при цьому з обставин справи і підкорюючись лише вимогам закону.» Зрозуміли? Отож. А як не будете знати, то порадитеся зі старшими товаришами, або нам в АП задзвоните, ми підкажемо. Головне, не порушувати принцип верховенства права.
Тут вони в один голос відповідають:
— Аякже, ми же присягу приносили!
Так і з суддями розібралися.
Тут важливо про прокуратуру не забути. Реформувати цей орган неможливо, треба всіх розігнати і нових набрати. Звільняємо всіх в один день й оголошуємо новий набір. Набирати буде комісія, туди призначимо декілька чесних людей, щоб не набрали знов якихось покидьків. Обов'язкова умова для кандидатів, звичайно, юридична освіта. Он у нас скільки вишів юридичних, є з кого вибирати. Нам треба всього лише 11 тисяч прокурорів вибрати. Тут, правда, одна заковика виходить. Поки будемо вибирати, тестувати, вчити, ще раз тестувати, аби помилки не вийшло, то правосуддя буде стояти — не буде кому супроводжувати слідство та представляти обвинувачення. То нічого страшного, кілька років потерплять, бо залишати старих прокурорів набагато гірше.
Кажуть, великі проблеми в Україні із захистом прав власників. Це дуже легко вирішується: створюємо реєстр власників на блокчейні, і кожен суддя легко може подивитися той реєстр, хто там власник, і захищати його права. Все, кінець рейдерству та свавіллю, одразу до нас буде черга інвесторів.
Отаким чином і вирішуємо всі проблеми. Давайте ще декілька прикладів наведу.
От митниця, наприклад. Там беруть хабарі. Так ми до митників приставимо контролерів з іншої інституції — наприклад, з СБУ, щоб дивилися за ними, щоб ті не брали. Звичайно, є ймовірність, що вони там домовляться і будуть брати разом. Тож до них треба ще третіх приставити (варто добре подумати, хто би то міг бути), щоб наглядав, аби ті не змовилися. Ну, і блокчейн також. Я поки що не знаю, куди там блокчейн причепити, але певен, ми кудись причепимо.
Або, наприклад, дерегуляція. Нині держава дуже багато всього регулює. В останні 5 років намагалися зробити дерегуляцію, але якось мляво. Такими темпами дерегуляція буде років тридцять. Треба просто скасувати всі регуляції, та й годі. Дати бізнесу повну свободу. До речі, звільниться купа чиновників, так що водночас вирішимо й іншу проблему. Тут кажуть, що деякі регуляції треба все ж таки залишити: ліки, наприклад, або авіаперевезення, книжки російські з пропагандою, електроенергію, телеканали, банківські кредити-депозити, ну і так далі, список нам принесли на вісімдесят сторінок. Е-е, хлопці, отак реформи і гальмують. Тільки дайте в те болото регуляційне вступити, хоп, а воно тебе вже і засмоктало. Ні, наше рішення просте: все скасувати одним гамузом, влаштувати таку регуляторну Хіросіму. А для проблемних випадків є простий давній латинський принцип, отут мені написали: "caveat emptor", тобто покупець стережеться. Народ у нас мудрий, сам розбереться, які ліки купувати і які депозити вкладати. А хто не розбереться, той, значить, немудрий і сам собі винен. Таким чином ми ще й проблему підвищення середнього рівня інтелекту вирішимо.
До речі, якщо уважно подивитися, то видно, що переважна більшість законів то є всілякі регуляції. От чим парламент займається, цілих 450 депутатів. Головна рагуляція країни. Тож якщо все скасувати, то і тим рагуляторам не буде чим зайнятися. Можна буде скоротити їхню чисельність до 50, по два на область. Кажете, областей більше? Ну, щось можна об'єднати, все ж таки 50 цифра красива.
От розібравшись з усіма цими внутрішніми проблемами, можна і до Путіна на переговори. І там застосовувати той самий принцип простих, але ефективних рішень.
Кажу ж вам, всі проблеми вирішити дуже легко, треба мати лише політичну волю.
