«Великого бажайте!»
                                                    Патріарх Йосиф Сліпий

Отже, наші завдання на 2023 рік.

(Я розширив пост на Фейсбуці та врахував численні коментарі, всім вдячний.)

1. Всіляко підтримувати ЗСУ для того, щоб вони вийшли на кордони 1991 року.

Вихід на кордони 1991 року — це ще не остаточна перемога, якщо залишається путін чи його наступник, «яструби» в керівництві, російський військово-промисловий комплекс, отруйне телебачення, масове бажання помсти серед населення тощо.

2. Підтримувати національно-визвольні рухи пригноблених народів імперії, щоб вони поклали край її існуванню.

Окупація росії неможлива, тож там мають знайтися сили, які опікуватимуться майбутнім. Російські псевдоліберали — такі ж імперці, тільки хочуть поміняти імператора на пристойнішого. Вони не союзники наші, а вороги. Наші союзники — ті, хто хоче ліквідації імперії. Ми маємо добре розуміти народи імперії, бо самі були такими сотні років: русифіковані, позбавлені культурних еліт, принижені, піддані геноциду, гнані примусово на імперські загарбницькі війни. Національно-визвольні рухи ще досить слабкі, але швидко зростають, і головне — важить активна меншість, а не пасивна більшість. Не дивіться на дані російських переписів, це імперська брехня (за 10 років чисельність окремих національностей зменшилася на третину, ніби була ядерна війна чи страшна чума).

3. Пояснити собі та Заходу (а також і Сходу) неможливість подальшого існування імперії через постійні загрози, що вона створює.

Захід боїться розпаду росії, і це зрозуміло: ядерна зброя, біженці, посилення Китаю. Мусимо показати, що керований демонтаж є єдиним прийнятним сценарієм, бо некерований хаос ще гірше.

4. Разом з міжнародною спільнотою запустити незворотні процеси трансформації імперії, щоб вона більше вже ніколи нікому не загрожувала (це і є Перемога). Сюди же входить завдання викинути росію з ООН, де вона посідає місце всупереч статуту.

Водночас маємо максимально відв'язатися від росії по імпорту, по споживанню культурного продукту тощо.

5. Разом з міжнародними донорами витиснути з української влади необхідні й обіцяні реформи, щоб не втратити шанс на євроінтеграцію та гроші на відбудову.

Це не жарт: без виконання Україною своїх зобов'язань грошей не буде, і тоді країна лежатиме в руїнах наступні десятиліття, а ті, хто виїхав, не повернуться.

У 2023 році ми не станемо членами ні ЄС, ні НАТО, але мусимо створити для того тверді передумови.

6. Добитися максимальної економічної свободи для перезапуску економіки.

Станом на 1 січня цього року Україна посідала 130 місце у світі за рейтингом економічної свободи. Скажу відверто: така країна не має жодних шансів на відновлення після війни.

7. Запустити відбудову на принципах Лугано: партнерство, фокус на реформи, прозорість та підзвітність, демократична участь та децентралізація, включення бізнесу та громадянського суспільства, гендерна рівність та інклюзивність, сталість.

Я трохи спростив і скоротив, повністю принципи Лугано тут.

8. Створити психологічні, духовні, інституційні основи для повернення всіх, хто виїхав, і почати створювати матеріальні основи.

Продемонструвати, що Україна має бажання, гроші та інституції для відбудови зруйнованих міст, і що там будуть умови для навчання дітей та для роботи чи бізнесу дорослих. І що свобода буде більше, ніж в Європі.

9. Скористатися потужністю бренда країни для залучення інвестицій, розвитку експорту та отримання позицій на міжнародній арені.

Нині всі в захваті від України, але це триватиме максимум роки три, за цей час треба все встигнути.

10. Збільшувати число міжнародних союзників на всіх континентах.

Нас досі мало розуміють у Південній та Південно-Східній Азії, в Африці, в Латинській Америці. Так само як і ми мало розуміємо їх. Нам треба зміцнити МЗС, народну та культурну дипломатію, розширити географію експорту.

11. Домогтися негайного відновлення всіх демократичних процедур та процесів після завершення військових дій.

Скоро ми будемо стояти на розвилці «демократія та гроші — або авторитаризм та злидні». Щось одне оберемо, і це визначить нашу долю.

12. Запровадити перехідне урядування на територіях, що були окуповані з 2014.

Очевидно, що процес відновлення буде важким і тривалим. Для таких випадків у світі є напрацьований досвід.

Можна продовжувати, але це вже забагато. Тому додам ще один пункт:

0. Не з'їхати з глузду, підтримувати одне одного та гуртувати сили, щоб виконати всі ці пункти.