Ця стаття була написана 10 років тому російською мовою. Давно була потреба переглянути й перекласти її. Всі суттєві речі залишилися без змін, витримавши перевірку часом (я додав лише кілька фраз для уточнення), і так само незмінним залишився стиль. В принципі, тут на кожне речення можна було би поставити два-три посилання на роз'яснення, але тоді текст виглядатиме важким для читання, тож якщо щось не зрозуміло, можна поґуґлити. Ну і не забудьте, що карта не є територія — жодну модель не можна сприймати надто серйозно. Поміж іншим, нижченаведена модель використана у статті «Сім рівнів війни», написаній тоді ж й оновленій у 2021 році, яка, на мій погляд, є важливою для розуміння подій в Україні та світі.
Шанувальники конспірологічних теорій люблять розмірковувати про великі приховані сили, які правлять світом, — таємні ордени або секретні світові уряди. Голлівуд і книги Дена Брауна підігрівають інтерес до цієї теми й роблять на ній чималі гроші, користуючись тим, що дешеві історії про таємні товариства читають набагато більше людей, ніж тонкі інтелігентні глузування з них авторства Умберто Еко. Тамплієри та ілюмінати передають привіт сіонським мудрецям.
Прагнення олюднити приховані сили, що правлять світом, схоже на ідолопоклонство. Магічне мислення древніх (та й сучасних) людей приписує деревам і горам, кам'яним бовванам і невидимим духам силу керувати погодою та врожаєм. Так й сьогодні від досить успішних бізнесменів часом можна почути міркування про «клан Ротшильдів» і «клан Рокфеллерів», які зійшлися у великій грі на великій шахівниці, що називається Земля.
Проте магічне мислення — властивість раннього дитинства людської цивілізації. Навчившись розуміти рушійні сили погоди й врожаю (і навіть трохи вміючи керувати другим), спробуємо розібратися в силах, що правлять світовою економікою та політикою. При уважному розгляді з дорослої позиції виявляється, що тисячолітніх таємних товариств, заснованих ще інками та фараонами, з їхніми складними обрядами ініціації та комунікації, що обплутали мережею всю планету, — не існує. Втім, конспірологів цим не переконаєш, адже, як зауважив уже згаданий Умберто Еко, головне завдання будь-якого таємного товариства — зробити так, щоб його не виявили, і саме тому неможливість виявлення таємних орденів є беззаперечним доказом їхнього існування. Задача з формальної логіки для першого курсу, по ходу розв'язання якої всі охочі можуть напитися чаю з чайника Рассела.
Чим же є великі сили, що крутять світове колесо? Назвемо їх архетипами цивілізацій. Це одразу зробить нас респектабельними джентльменами, як усі послідовники Тойнбі та Гантінгтона. Але розкладка карт істотно відрізнятиметься від гантінгтонівської.
Історія почалася в сиву давнину, коли дві великі цивілізації — Єгипет і Вавилон — обрали собі різні календарі. Календар визначає наше життя набагато більше, ніж ми думаємо, — а для стародавньої людини в ньому було трохи більше ніж все життя, приблизно як у смартфоні для нашого сучасника. Сонячний календар створив сонячну цивілізацію Єгипту, місячний календар сформував місячну цивілізацію Межиріччя. Важко сказати, чому так стало і чи могло бути інакше. Однак ми бачимо зовсім різний вигляд двох світів, і такими ж різними є їхні шляхи. (До речі, про шляхи: знавці біблійного тексту напевно згадають численні міграції праотців з одного світу до іншого — очевидно, не випадкові.) Цивілізація Сонця — це цивілізація золота. Ну а Місяць, очевидно, срібний. Чи відчуваєте, що ми підбираємося до перших секретів світових валютних систем?
Нащадками давнини є цивілізації античності. Легенда про Чорну Афіну залишається гіпотезою непідтвердженою, але очевидною для будь-якої неупередженої людини, яка відмовилася від європейської культурної зарозумілості (власне, в ті часи, коли Етці пас худобу в Тірольських горах, на Близькому Сході вже існували розвинені цивілізації, які на батьківщині Етці з'являться лише через дві з половиною тисячі років). Зрештою, не забуваймо, ким була і де жила та сама Європа, яку викрав Білий Бик і привіз туди, де вона дала ім'я новій частині світу.
Традиція Сонця з Єгипту переходить до Риму, а традиція Місяця — до грецьких полісів. Рим завоював Грецію (без її культури він був би ще одним великим укріпленим селищем місцевих бандитів), але не ототожнився з нею. А всі свої сили кинув на знищення місячного антипода — Карфагена.
Отже, традиція Сонця та золота найбільш яскравим та безкомпромісним способом втілюється у Римі. Спадкоємцем Риму є християнська цивілізація. Не поспішатимемо ототожнювати її з усією західною цивілізацією, інакше потрапимо у гантінгтонівську пастку спрощення. Звернімо погляд на інший бік і побачимо традицію Місяця та срібла, втілену у Світі ісламу. І знову бонус для знавців біблійних текстів, які побачать ці архетипи в образах таких персонажів як Едом та Ізмаїл [Ішмаель].
[Якщо раптом ви вирішили подбати про долю інших гантінгтонівських цивілізацій, не витрачайте час. Вони красиві й самобутні, але ніколи не були рушійною силою історії.]
Нам, звиклим до неминучості настінного календаря й до гаманця з паперовими грошима, важко уявити собі прірву між сонячним і місячним світами. Проте дамо спокій небесним світилам та їхнім відображенням у нашій кишені (монетам) та звернімося до ключової відмінності. Ми одразу побачимо його у способі побудови цивілізації.
Що головне в Римі, найбільш яскравому представнику сонячного світу (настільки яскравому, що ми досі користуємося латиною для всіх серйозних слів та римським правом для всіх серйозних справ)? Звісно, його кордон! Римський лімес — це чітка грань між цивілізацією й варварством, що формує в нашій свідомості саме поняття цивілізації. Всі раніші й пізніші сонячні держави й державки так само належать Світові кордонів. Розширювати кордони, утримувати кордони, кордон на замку, митниця й смугастий стовп. «Положено», «не положено», тримати й не пускати. Порядок усередині кордонів і хаос поза ними — ось основний сенс Римського світу та його спадкоємців.
Альтернативою Світу кордонів є Світ доріг. Середньовічний Світ ісламу, що розкинувся посеред земної суші, поєднував все з усім, розширюючись іншим способом, ніж просування кордонів, — прокидаючи нові шляхи. Індійський океан перетворився на внутрішнє озеро цього світу. Ібн Баттута дивувався, як через багато місяців подорожі можна прибути в чужу землю, населену дивними людьми, які, проте, живуть за тими самими принципами й поділяють ті самі цінності, що й члени умми у рідному місті. Нині це не здивує жодного правовірного. У Світі доріг нема поділу на цивілізацію та варварство — тут прірва лежить між зв'язаними і незв'язаними. Не сила, а зв'язність є ідеалом.
А от далі сталася дивина.
Після та внаслідок Бекона, Данте, Ґутенберґа, Колумба, Еразма Роттердамського, Коперника та Мартіна Лютера виникає новий світ, який протистоїть старому Світу кордонів. Він зберігає причетність до Сонця й християнства, але суть цього світу інша. Він вивернутий навиворіт, він відкритий та експансивний. Він спрямований назовні, а не всередину. Це світ доріг, а не кордонів. Він відкритий і безперервно розширюється, залучаючи до себе щоразу нові народи й міста. Його перші аватари — Венеція та Генуя. Його перший прапор – голландський помаранчевий прапор Оранського. Його перший безперечний лідер — Британська імперія, над якою ніколи не заходить сонце. І хоч та імперія вже не існує, гегемонія змінилася на американську, і тепер сонце ніколи не заходить над американськими авіаносцями.
Світ Сонця, запліднений новою наукою, філософією та віровченням, після знайомства з іншими світами (свою роль у цьому синтезі відіграли і сарацинський Місяць з його філософією та математикою, і середньовічна єврейська цивілізація доріг) народив новий Місяць, що перейняв естафету. Молодий Світ доріг, народившись, розширювався вибухово. І змінивши срібло на паперові гроші, потім на електронні гроші, потім на віртуальні гроші, так і зберіг протистояння золоту.
А що ж його антипод — Світ кордонів? Він нікуди не подівся. Він просто змінив прописку. І червоний колір Риму (привіт вищезгаданому Едому, чиє ім'я перекладається просто як «Червоний», якого ототожнюють із відомим Енеєм) втілився у червоний стяг нацистської Німеччини, сталінського СРСР, маоїстського Китаю. Закритість, внутрішня сила, утримання кордонів та неухильне їх розширення становлять сутність світу Сонця та золота.
З моменту народження нового Світу доріг — відкритого, безформного, що розповзається на всі боки подібно чорнильній ляпці на папері, що пов'язує все з усім і вибудовує міріади горизонтальних зв'язків замість суворої ієрархії Світу кордонів, — два світи ведуть безкомпромісну боротьбу. Вони борються як два спортсмени з різних видів спорту: сила та техніка боксера нічого не вирішує проти швидкості та стрибучості легкоатлета. Не вирішує, доки не спіймав.
Чи бачиш ти, о читачу, дві потужні сили, що протистоять одна одній у геополітиці та геоекономіці? Не міфічні бородаті клани, а Сонячний світ кордонів і Місячний світ доріг перетягують ковдру між доларами і золотом. Прослідкуйте золотовалютну політику Росії та Китаю, і ви побачите безліч цікавого. Побудуйте графіки коливання цін і зіставте з подіями світової історії, що відбуваються в найпотаємнішому гільбертовому просторі — в просторі боротьби Сонця й Місяця.
Герой Світу кордонів — сильний уряд: великий воїн, для якого весь світ складається з контрольно-пропускних пунктів. Герой Світу доріг — транснаціональна корпорація: великий мандрівник, для якого весь світ складається з готелів.
Головне місто Світу кордонів — столиця, бо там трон, звідти здійснюється проєкція сили в усі боки. Головне місто Світу доріг — порт, бо туди прибувають і звідти вирушають кораблі до далеких земель, роблячи їх близькими.
Світ кордонів воює геополітикою. Це війна на суші та за сушу. Це війна за приватизацію простору, привіт фон Клаузевіцу. Війна з метою розбити союзи, як сказав Сунь Цзи.
Світ доріг воює геоекономікою. Це морська війна, війна за приватизацію часу. Війна з метою розбити не союзи, а задуми — досконаліша війна, згідно зі згаданим китайським стратегом. І тому Світ доріг потроху перемагає. Геополітика колись закінчиться.
Власник часу завжди переможе власника простору. Він йому просто годинник переведе.
[Знавці китайської стратегії тут згадають про третю — війну за істину, що ведеться в онтологічному просторі, але ш-ш-ш! це поки секрет.]
А тепер нанесіть обидва світи на мапу. І ви побачите точку найвищої напруги між відкритим Світом доріг та закритим Світом кордонів. Вона має назву Україна.
Народжена у Світі доріг як Русь на перехресті великих торгових шляхів, згодом сформована у світі фронтиру й Дикого Поля, Україна була захоплена Світом кордонів, поділена та приватизована. Але духовно вона залишилася там, у Світі доріг, і прагнула вирватися. І вирвалась. Як сказав Ярослав Грицак, ідея сучасної України народилася, коли Колумб відкрив Америку, і з цим важко сперечатися.
На відміну від України-Русі, Московія народилася у Світі кордонів і завжди прагнула обмежити в'їзд, щоб не заносити чужі ідеї. Пьотр обіцяв прорубати вікно до Європи, але це виявилася маленька контрольована кватирка. Дороги завжди були однією із двох вічних проблем Московії. І зовсім не відстань тому причиною, а ставлення до відстаней.
Але спочатку на північних землях з'явилися дві альтернативні моделі державності: ординська самодержавна Московія та ганзейський вічовий Новгород. Перше, що зробила Москва, як тільки набрала сил, — знищила Новгород як аватар Світу доріг, вирізавши жителів і спаливши місто. Але знадобилося ще публічно «стратити» великий вічовий дзвін, вирвавши йому язика. Символічна страта підкреслює: це була принципова битва світів, війна за сенси, а в такій війні полонених не беруть.
Світ доріг, що захопив усю Землю в обійми глобалізації, не хороший і не поганий — він просто інший, порівняно зі Світом кордонів, у якому ми провели свою юність. Відомо, що людина стара, коли все головне позаду, і молода, коли все попереду, а біологічний вік не має значення. Той, у кого все вже було, цінує минуле, коли дерева були зеленішими, а морозиво смачнішим. Ці люди назавжди залишилися душею у Світі кордонів. Тому ж, у кого все попереду, начхати на кордони — його приваблюють дороги.
Світ доріг зовсім не є ідеалом. Ідеал — сталий баланс між дорогами та кордонами. Нам це зрозуміло, бо з одного боку у нас варвари — отже, з того боку доведеться тримати кордон. З іншого боку, саме дороги мають стати українським післявоєнним пріоритетом, пов'язуючи країну воєдино всередині та відкриваючи її назовні до Світу доріг.
Світ кордонів та Світ доріг тисячі років протистоять одне одному. Битва, що триває з моменту народження цивілізацій, не закінчена. І сьогодні в США та європейських країнах є чимало прихильників Світу кордонів, часом вони активно рвуться до влади. Новітня історія Ірану показує, як може виглядати перемога Світу кордонів там, де століттями був Світ доріг. Історія двох Корей доводить, що відповідь не треба шукати в генах.
Сьогодні Україна знову у Світі доріг, хоча нас тягнуть назад у Світ кордонів. І хоч би як складалися подальші події, у Світі доріг нам комфортніше, бо ми звідси родом. Ми народилися на перехресті доріг, і всі наші основні міста — ярмаркові від заснування. Ласкаво просимо додому!
