Поява товарно-грошової форми відносин змусила людство створити банківську систему, без якої важко уявити наше з вами існування. Більше того, без потужної банківської системи неможливо уявити і сильну державу. Втім в останні роки українська банківська система піддана такому шквалу небезпідставної критики, що варто розібратися в причинах існуючого стану речей.
Минулого тижня український парламент ухвалив скандальний закон про окремі питання функціонування банківської системи. Згідно документу віднині держава отримала право не повертати націоналізований, ліквідований, конфіскований і т.д. банк колишньому власнику. Втім власник, можете претендувати в судовому порядку виключно на грошову компенсацію за ліквідований центробанком актив.
Така ось невеличка прелюдія до того, як щось взяти і не повертати. Причини можуть бути різні, але суть одна. І якщо так вчиняє держава, то таке собі можуть дозволити й громадяни, таке може собі дозволити бізнес. А в Україні успішним може бути лише той бізнес, який або працює з державним бюджетом, або той, що не повертає борги.
Банківська справа – це також вид бізнесу і частина економіки, що концентрує свою увагу на структуру та процеси в банківській (фінансовій) сфері. Головним суб'єктом банківської справи є банк. Банк є фінансовим посередником між позикодавцем та позичальником. І за це банк отримує прибуток. Тут ми можемо отримати й інші послуги.
Банк в нашому розумінні має стати стимулятором розвитку потужної економіки. Метод давно вже обговорюваний в суспільстві — кредитування. Втім кредит — це кошти й матеріальні цінності, що надаються кредитором у користування позичальнику на певний строк та під відсоток. Відчуйте різницю: кредит і подарунок. Кредити потрібно повернути разом з відсотками. І саме від дисципліни позичальника в частині погашення тіла та відсотків багато в чому залежить ліквідність банку. У великій мірі дисципліна позичальника визначає спроможність окремої банківської установи чи банківської системи в цілому забезпечувати своєчасність, повноту та безперервність виконання усіх своїх грошових зобов'язань.
Але з дисципліною позичальників в Україні ДУЖЕ серйозні проблеми. Так само як і серйозні проблеми з судовою системою, покликаною захищати і позичальників і кредиторів.
Аналіз розвитку банківської системи України за роки незалежності свідчить про ріст кредитування. Але збільшується і частка проблемної заборгованості. Якщо питома вага прострочених кредитів відносно загального обсягу перевищує 7% то відповідно до світової практики становище банку вважається кризовим. Для банківської системи України цей показник за підсумками 2018 року становив 52,9%, а за підсумками 2019 року – 48,4%. І коли НБУ говорить, що це досягнення, то це, м'яко кажучи, далеко не так.
Для прикладу, за даними Європейського центробанку у 2018 році частка непрацюючих кредитів у країнах Європи коливалася в межах від 2 до 4 %, що є прийнятним. Виключення становили Греція (44,8%), Кіпр (29,2%) та Португалія (15,2%).
Хто ж у нас заборгував в комерційні та державні банки найбільше?
Почнемо з суми. Загальна сума проблемних кредитів сягає 530,78 млрд.грн. А загальна сума активів українських банків станом на 1 квітня 2020 року становила 1,565 трлн.грн. Така собі кореляція. І враховуючи, що в Україні модно не платити за боргами ми маємо усі шанси просто знищити банківську систему. Особливо, коли тобі активно допомагає у цьому судова гілка влади. Ми маємо чимало прикладів, коли суди ухвалюючи рішення на користь боржника, сприяють такому процесу.
Один з таких детально описано в статті «Ліга недосміху: як ламають систему правосуддя в Україні» . Боржник, компанія-забудовник «Фірма Т.М.М.», користуючись вибірковістю в ухваленні рішень української феміди, просто не повертає банкам борг в сумі більше 1 млрд.грн. Про керівника компанії Миколу Толмачова на просторах Інтернету можна знайти безліч статей, публікацій та новин але жодної з позитивним відтінком.
Але, ймовірно, саме через дотримання золотого правила українського бізнесмена «лише боягузи й лохи віддають борги» «Фірма Т.М.М.» не повертаючи борг суттєво додає до загальної справи знищення банківської системи через збільшення частки проблемних кредитів.
У 2016 році відразу три великих українських банки «Укрсоцбанк» (нині Альфа-Банк), «ПУМБ» і Ощадбанк звинуватили «Т.М.М.» за невиконання кредитних зобов'язань. Найбільший борг «Т.М.М.» був перед державним Ощадбанком — близько 750 мільйонів гривень. Банки почали стягувати борг за рішенням суду, виставляючи на продаж заставне майно боржника. Частину боргу вдалося повернути. В принципі цілком нормальна історія відносин кредитора з боржником, коли останній відмовляється виконувати зобов'язання. Суд постановив – майно боржника продано на користь кредитора.
Однак зі зміною влади змінилися й обставини. «Фірма Т.М.М.» змогла «порєшать вопроси» уже у Верховному Суді на свою користь і тепер продане на аукціонах майно відбирають у нових власників назад. Треш вищого ґатунку. Про все це детально описано в статті, згаданій вище.
Подібних прикладів чимало. Але така традиція українського бізнесу несе серйозну загрозу усій економіці країни та державності в цілому. Для розуміння наслідків почитайте класику подібних фінансових махінацій, котру дуже гарно описує у своїх творах Теодор Драйзер. Але то було у США 150 років тому. І прикро, що ми проходимо це лише нині.
Це дуже погана тенденція для усієї банківської системи країни. Нині і так дуже складно отримати кредит. Заявлена програма "5-7-9" провалилася невипадково і свідчить про необхідність радикальної реформи правоохоронної та судової системи, котрої в нас так і не відбулося. Банки перестали вірити бізнесу. Відтак ні про які мільярдні банківські інвестиції і міряти не варто.
Валерій Клочок, політичний та економічний експерт
Мій телеграм https://t.me/vklochok
