Європейська комісія за демократію через право, або як її називають Венеціанська комісія, стала минулого тижня громовідводом у все більш очевидному протистоянні Разумкова та Банкової. Спікер парламенту, відправивши до Комісії проект закону про деолігархізацію, поставив на паузу одну з найгучніших ідей та обіцянок Зеленського – побороти в Україні олігархів. Правда метод для цього президент вибрав доволі дивний – скласти реєстр таких олігархів аби потім з ними … Тут поставлю три крапки. Бо дійсно, з ними потім що?

Спікери Банкової в особі чинних народних депутатів та чиновників різних мастей принагідно в телеефірах та у власних дописах в соцмережах переконують українців в необхідності знищення олігархату в Україні. Але при цьому не особливо обтяжуючи себе та громадян змістом самого законопроекту. Документ по своїй суті фактично наділяє РНБОУ повноваженнями скласти список тих, хто відповідно до прописаних критеріїв відповідає особі, яка має значну економічну або політичну вагу в суспільному житті, тобто має статус олігарха:

1) бере участь у політичному житті;
2) має значний вплив на засоби масової інформації;
3) є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) суб'єкта господарювання, який на день введення в дію цього Закону є суб'єктом природних монополій або займає монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному товарному ринку відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» та протягом одного року поспіль підтримує або посилює це становище;
4) підтверджена вартість активів особи (та осіб, бенефіціаром яких вона є) перевищує один мільйон прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

І якщо ви відповідаєте трьом із вищенаведених критеріїв (навіть не усім) – ви гарантовано олігарх. І далі наступає купа обмежень щодо вашої персони: олігарх не має права брати участь в приватизації, у виборах, фінансувати політичні партії, приймати участь в приватизації, має декларувати свої статки (хоча вони й так це роблять) etc.

Від моменту появи законопроекту, ухвалення його в першому читанні (за проголосували 275 народних депутатів) і до останніх днів позиція і політиків, і окремих народних депутатів щодо змісту законопроекту почала змінюватися. До прикладу спікер парламенту вважає, що створенням такого реєстром має займатися НАЗК а не РНБО. До другого читання народні обранці загалом подали 1230 поправок. 

Іншими словами з самого початку абсурдна ідея про створення реєстру олігархів нині обговорюється на рівні техніки виконання ідеї, як закону. Про можливість несхвалення законопроекту мова поки що не йде, хоча такого варіанту не виключають навіть і на Банковій. Президент України Володимир Зеленський заявляв про наміри винести законопроект на всеукраїнський референдум, якщо він не набере достатньої кількості голосів народних депутатів. 

А такі передумови цілком можуть бути.

Бо спрямований до Венеційської комісії законопроект справді може отримати (і швидше за все так і буде) висновок про невідповідність ухваленої в першому читанні версії нормам Конституції, принципам демократії та верховенства права. І розуміючи це «слуги» народу відверто почали заявляти про прискорення розгляду документу в парламенті, не чекаючи висновку Комісії. Керівник фракції монобільшості Давид Арахамія зауважив, що на висновок Венеційської комісії доведеться чекати щонайменше два місяці. «Ми не будемо чекати на висновок по закону про олігархів 2-3 місяці», – сказав він.

Тепер лиш цікаво коли та за яких умов Разумков поставить на голосування цей законопроект без висновку Венеціанської комісії. А такого швидше за все не станеться. А якщо і станеться — то не за спікерства Разумков.