Дякую Богу й собі, що вже десять років без паління. Хоча стажу маю понад 20 років і, виходячи з дому, я завжди хлопав себе по кишені аби там були сигарети та запальничка або, як мінімум, гроші на їх придбання. Бо на полицю вдома блок сигарет саме себе не покладе. Ти мусиш за нього заплатити.
Добре пам'ятаю часи, коли початку 90-х на сигарети був шалений дефіцит, їх вартість була космічною, пам'ятаю, як вирощували табак та крутили самокрутки, як кожен курець планував собі «де», «як» і «за що» придбати пачку тютюнових виробів. І практично жодного випадку я не пам'ятаю, хто б на фоні такого гострого дефіциту, кризи в тютюновій галузі (правда тоді криза була всюди) взяв і кинув палити. Серед моїх знайомих таких точно не було.
Пізніше добре пам'ятаю «ходаків» до парламенту, які смикали за жакети нардепів в кулуарах та доводили їм й усім громадянам, що з курцями потрібно боротися підвищенням акцизних ставок на сигарети. «Два зайці вбиваємо», — наголошували вони. – «І палити будуть менше, і грошей в бюджеті буде більше».
Чи стали палити менше? — Ні.
Чи стало грошей більше в бюджет? — Пропорційно ні!
Чи стала купівельна спроможність українців меншою? – однозначно так.
Наш Growford Institute провів велике і змістовне дослідження, що стосується проблематики перманентного акцизування тютюнової галузі за роки незалежності України. Мої колеги стверджують, і тут важко з ними не погодитися, що будь які додаткові надходження до державного бюджету, які покликані забезпечити прийняття тієї чи іншої норми закону, треба аналізувати з трьох позицій:
Перша — скільки отримає державний бюджет?
Друга — як це вплине на добробут громадян?
Третя — як це вплине на розвиток економіки загалом?
Але часто ініціатори збільшення податкового навантаження, керуючись благими намірами детінізації української економіки та беручи до уваги лише першу позицію отримують абсолютно інший, зворотній ефект – ще більше заганяють ту чи іншу галузь в тінь, а тютюнове виробництво активно спускається в підземні переходи.
За даними «Kantar Україна», у 2021 році розмір тіньового ринку тютюнової продукції в Україні досяг максимального значення за останнє десятиліття (15,9%) та продовжує збільшуватись. Для розуміння: в тютюновій галузі працює 50 тисяч чоловік, а рівень інвестицій за роки незалежності склав майже 2 млрд.дол.
Колеги нашого інституту дійшли висновку, що до тих обсягів тінізації, які ми нині спостерігаємо на ринку тютюнової продукції, призводять два основних чинники: недостатня купівельна спроможність населення і стрімке підвищення ставок податку. Плюс — це недостатня інституційна спроможність контролюючих органів, які не здатні адекватними чином протистояти поширенню контрафактної контрабандної продукції.
Однією з причин такого перебігу подій, як не дивно, стала Угода про асоціацію з ЄС, яка і передбачає підвищення ставки акцизного податку на тютюнові вироби. Україна взяла на себе зобов'язання імплементувати директиви №118 від 2008 року і №64 від 2011 року. У результаті ставка акцизного податку на тютюнові вироби з 2015 до 2022 років має підвищитися у шість разів. З 2015 до 2021 року реальна ставка на тютюнові вироби зросла на 118%, а реальні надходження зросли всього на 23%. Чому так? Усе доволі просто: невигідно працювати в білу – працюватимуть в темну, і підземці.
Тому можливо не варто поспішати та сліпо виконувати, те що прописано в намірах з Євросоюзом? Тим паче, коли самі європейські експерти зазначають, що політика високих ставок акцизного податку по-різному проявляється в країнах ЄС і, зокрема, у країнах із високим рівнем доходу на душу населення не має подальшого регулятивного потенціалу. В країнах з низьким рівнем доходу, як то Україна, лише шкодить пропорційному зростанню доходів до державної скарбниці, знижує купівельну спроможність громадян та не сприяє економічному розвитку країни.
Якщо зіставити дані у періодах зниження податкових надходжень при одночасному зростанні ставок акцизу на сигарети з рівнем незаконного обігу такої продукції, можна побачити, що в країнах ЄС з більш низьким рівнем доходів населення було зафіксовано значне зростання тіньових продажів сигарет. Зокрема, в Болгарії у 2010 році частка незаконного обігу сигарет була на рівні 30,7% при стрімкому зростанні ставок на 49%. В Естонії у 2009 році при такому ж зростанні акцизного навантаження незаконний обіг був на рівні 21,8%. У Латвії і Литві при збільшенні акцизного навантаження на 52% і 76% відповідно спостерігалось зростання частки нелегальної торгівлі у 2010 році до 37% і 47% відповідно. Подібні тенденції були у Румунії в 2010 р. та Угорщині у 2013 р.
Науковці вже давно довели те, що ми бачимо на практиці — зниження купівельної спроможності населення на фоні зниження доступності сигарет призводитиме до споживання насамперед найбіднішими верствами населення незаконної продукції, з якої не сплачуються податки до бюджету.
Інколи варто брати на озброєння не лише позитивний, а й негативний досвід.
Валерій Клочок
GrowfordInstitute
