Схоже, що усі гучні заяви про ефективність створеного Бюро економічної безпеки гучно летять в прірву. Очолювана Міловановим комісія з відбору та призначення керівника відомства якось «неочікувано» призначила на цю посаду старожила податкової системи України з 20-річним стажем. З таким бекграундом навіть прізвище очільника не важливе – людина із системи, старої системи, яка за визначенням не працюватиме по-іншому навіть за новим законом.
Епікфейлом «нового» БЕБ стало голосування за громадську раду новоствореного виконавчого органу.
Усі, хто мав бажання бути в ній, могли подати свою кандидатуру у разі відповідності визначеним критеріям. А от переможців (15 осіб) визначали шляхом голосування на спеціальній інтернетплатформі Кабміну. Процедура голосування не зовсім проста: ідентифікація учасника відбувається і за електронною адресою, і за телефоном. По суті подвійний захист.
Цілком очевидно й прогнозовано, що не так вже й багато користувачів інтернету долучаться до цього процесу саме через таку систему голосування. Навіть однокрокова ідентифікація не завжди прийнятна. Знаю це з особистої практики, коли ти просиш фбдрузів та просто знайомих про підтримку в тому чи іншому рейтингу. Складність процесу завжди визначальна.
Але виявляється, що перша трійка учасників конкурсу з відбору набрали понад 20 тисяч голосів за 2 дні. Це ДУЖЕ багато, ДУЖЕ!!! Навіть ті, хто увійшов в число 15 набрали понад 3 тисячі. Це також ДУЖЕ не мало!
З великою долею ймовірності можна припустити, що голосування відбувалося непрозоро. Ймовірно, використовували різноманітні інтернети для накручування голосів.
В чому ж такий жвавий інтерес до участі на громадських засадах в цій раді? Адже члени Ради громадського контролю при Бюро економічної безпеки (така повна її назва) не отримують ніякої фінансової винагороди за участь в ній. Працюють там постійно, добровільно і безоплатно.
Відповідно до статті 2 Закону України про Бюро економічної безпеки Рада громадського контролю утворюється для здійснення громадського контролю за діяльністю Бюро економічної безпеки України, налагодження ефективної взаємодії з громадськістю, здійснення інших повноважень, визначених законодавством. А в статті 34 Закону ви не знайдете нічого такого, що відрізняло б її від будь якої іншої громадської ради будь якого іншого органу виконавчої влади, де вона існує. А існують вони практично у всіх міністерствах та органах виконавчої влади зі спецстатусом. Але всі члени таких Рад мають право бути вхожими в відомство і мають прямий контакт з очільником та є членами комісій з відбору кандидатів на різні посади у них.
А тепер кожен може сам додумати для чого рвати собі певне місце аби вскочити у таку Раду. Але біда для нас з вами в тім, що за таким принципом формуються комісії з відбору кандидатів на посади суддів і в суддівській системі. Іншим словом – нам це подають, як ефективний інструмент громадського контролю за можливими корупційними діями під час відбору та призначення кандидатів на ті чи інші посади в органах виконавчої влади та в органах судової системи. Та чого гріха таїти – в правоохоронних органах також.
До того часу поки ми не усвідимо, що систему потрібно ламати повністю – ми так і будемо за дві доби (рівно стільки т ривало це голосування) набирати незрозуміло як понад 20 тисяч голосів а влада нам втиратиме про прозорість та чесність.
