Рівень діарейної «дискусії» стосовно втрати безвізу, котру сьогодні здійняли в засобах масової інформації, вражаючий. Інакше я її охарактеризувати просто не можу і скидається вона мені на чітко заплановану й нагадує історію з рішенням Конституційного Суду України від 26 лютого 2019 року, яким той визнав неконституційною ст. 368-2 ККУ. Стаття передбачала притягнення до кримінальної відповідальності чиновників за незаконне збагачення.
Тоді усі горіхи полетіли в бік сивочолого гетьмана. Практично ніхто не ставив під сумнів, що саме він винний у всьому тому безладі, що твориться в Конституційному Суді України, який днями в прямому ефірі Еспресо Анжеліка Сизоненко назвала антиконституційним. І тут з нею важко не погодитися.
А всі плюси від скандалу отримав тоді кандидат в президенти Володимир Зеленський, в штабі якого сидів і натхненно працював вірний соратник Андрій Богдан – знаний і всюди вхожий юрист-авдокат.
Згодом, 31 жовтня 2019 року парламент ухвалив законопроект Зеленського, яким знову повернув в Кримінальний кодекс статтю про незаконне збагачення. І знову плюси Зеленському.
Можна навести ще не один приклад, коли судді КСУ ухвалювали доволі сумнівні рішення. Таким було і рішення про відповідність Основному Закону Указу Зеленського про дострокове припинення повноважень парламенту 8-го скликання. Тоді дуже мало хто висловлювався негативно. Сатисфакція була відмежована багатьма українцями від розуміння необхідності дотримання норм законів – воля народу виявилася вище права і вище закону.
Позавчорашнє рішення КСУ про скасування е-декларації, незаконного збагачення та ще низки антикорупційних норм також погано корелюється з нормами права та положеннями Конституції в мотивувальній частині самого рішення. Задля цього раджу вам послухати коментар знаного конституціоналіста Богдана Бондаренка, якому я довіряю в частині тлумачення подібних ексцесів Конституційного Суду: «Відверто кажучи, мотивація КСУ вбила. На її підставі можна визнати неконституційним Кримінальний кодекс і КПК (принаймні в частині Національної поліції). Вони ж теж можуть тиснути на незалежність суддів».
Наведу вам для смакування невеличкий витяг з рішення КСУ у згаданій справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України: «Системно-функціональний аналіз повноважень та прав Національного агентства з питань запобігання корупції дає підстави стверджувати про наділення його контрольними функціями, що мають прямий і безпосередній вплив на судову гілку влади, зокрема на суддів системи судоустрою та суддів Конституційного Суду України при виконанні (здійсненні) функції правосуддя або конституційного контролю. Конституційний Суд України наголошує на тому, що за стандартами конституціоналізму та цінностями Конституції України виключається контроль виконавчої гілки влади над судовою гілкою влади».
І подібних «пояснень» Рішення КСУ містить ще не в одному абзаці. І справді, як це так контролювати суддів в частині їх матеріального збагачення?! Ганьба! Смайл )))
Далі думайТЕ самі.
Але повернемося до істерії щодо втрати безвізу. Інформаційне повідомлення про лист посла України в ЄС Миколи Точицького, в якому він мовить про «неофіційні» контакти «змусив» журналістів, експертів, дипломатів, політиків, народних депутатів та інших посадових осіб впродовж дня або бити в набат або відбивати його відлуння. Наголошую НЕОФІЦІЙНІ.
Отак от! Лише одне слово, випущене багатьма з виду, може суттєво змінити дискурс.
Ба більше. Президент навіть зізвав секретне засідання РНБО і зобов'язав Уряд ухвалити розпорядження, яким той зобов'язав НАЗК невідкладно відновити доступ громадянам до реєстру декларацій чиновників. Вже підготовлено низку законопроектів, якими повертатимуть і незаконне збагачення і е-декларування і так далі і таке інше.
Все буде відновлено. Тут навіть сумніві немає. Є лише сумнів в ефективності цієї «антикорупційної машини». Але це вже тема іншої дискусії.
І на останок цікавий історичний ракурс – Миколу Точицького призначив на посаду представника України при Європейському Союзі та Європейському Співтоваристві з атомної енергії за сумісництвом Президент Петро Порошенко ще у 2016 році.
Далі думайТЕ самі.
Мій Телеграм тут
