23 березня цього року у Вашингтоні відбулася непересічна подія, котра для команди Зеленського стала щасливим подарунком долі на тлі провальної співпраці з МВФ. Втім цінність цього подарунку у часовому проміжку не надто суттєва, бо насправді це не подарунок, а черговий кредит. Аде повертати його буде вже на Зеленський, і не Шмигаль. Повертати будуть їх наступники.

В цей день за підсумками неформального засідання виконавчих директорів МВФ було ухвалено рішення про розподіл спеціальних прав запозичення (СПЗ)
в обсязі 650 млрд доларів США. В перекладі на просту мову МВФ вирішив кредитувати країни члени МВФ без будь яких умов. Умови вони фактично визначили самі – гроші розділять у відсотковому співвідношенні своїй часті у Фонді.

Членами Фонду є 190 країн світу. На 25 з них припадає – 63%. Україна має квоту 0,42%. І сума в 650 млрд.дол. буде розподілена  пропорційною квотам. Це означає, що багаті країни отримають більше половини асигнувань, а країни з низькими доходами — всього 3,2% від загальної суми, що еквівалентно 21 млрд.дол.

За словами директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду Крісталіни Георгієвої «новий розподіл СПЗ націлений на задоволення довгострокових глобальних потреб в резервних активах, послужить на благо всіх наших країн-членів і допоможе підтримати відновлення світової економіки після кризи COVID-19. Це також стане потужним сигналом, що демонструє рішучість країн-членів МВФ в прийнятті всіх можливих заходів для подолання найглибшої рецесії за період після Великої депресії».

В межах цієї програми буз будь яких додаткових умов Україна отримає 2,7 млрд.дол. 

Але. 

Детальних умов контракту МВФ поки що не опублікував (на сайті МВФ вони відстуні). В той же час видання Financial Times повідомляє, що кошти в межах цієї програми не підпадатимуть під стандартні щотижневі 0,05%, їх не потрібно буде повертати, якщо допомога буде спрямована виключно на поповнення золотовалютних резервів центробанку. Якщо ж виникне потреба перевести СПЗ в долари чи євро і спрямувати їх на погашення, наприклад, зовнішніх боргів тоді конвертована сума для будь якої країни стає кредитом з оплатою стандартної процентної ставки. 

Тобто — доля «подарунку» залежить виключно від того, як влада скористається ним. Або 2,7 млрд.дол. справді стануть подарунком або ж збільшать наш борг перед МВФ. Враховуючи, що у вересні місяці ми маємо виплатити майже 105 млрд.грн. боргових зобов'язань (в тому числі обслуговування й погашення зовнішнього та внутрішнього боргу), плюс враховуючи суттєву нестабільність запозичень в цьому бюджетному році доля «подарунку» поки що залишається невизначеною.

Загалом близько 275 млрд. доларів США (приблизно 193 млрд СДР) з нового розподілу МВФ надійде країнам з ринком, що формується і країнам, що розвиваються, в тому числі країн з низьким рівнем доходу.

Втім це не кінець історії. 

Керівництво МВФ заявило про «добровільний перерозподіл країнами-членами з міцними зовнішніми позиціями частини своїх СДР для збільшення кредитування країн з низьким доходом через Трастовий фонд МВФ на меті скорочення бідності і сприяння економічному зростанню (ПРГТ). Пільгова підтримка через ПРГТ в даний час надається на безвідсотковій основі».

Тому владі варто було б попрацювати з урядами країн з сильною економікою для залучення додаткового вже безвідсоткового кредитування, а не збільшувати дорогі боргові зобов'язання через залучення коштів шляхом випуску ОВДП (загальний обсяг на сьогодні перевищує 1 трлн.грн) та розміщення євробондів під 6 плюс відсотків річних. Бо дуже важливо залучати кошти під відсотки нижче існуючих аби не збільшувати загальну суму державного та гарантованого державою боргу.

До прикладу, за підсумками 2020 року сукупний світовий борг сягнув 355% світового ВВП і продовжує зростати. І якщо для країн з сильною економікою високий рівень боргу по відношенню до ВВП можна вважати прийнятним то для України (понад 91 млрд.дол. або трохи більше 60% ВВП) він має суттєві загрози у випадку розвитку світової фінансово-економічної кризи.

Проблема українського боргу має кілька вимірів: обслуговування (сплата відсотків), дві третини боргу номіновані в іноземних валютах, що має наслідком необхідність постійних валютних запозичень, дуже малий державний бюджету по відношенню до кредитних зобов'язань. Після фінансування захищених бюджетних статей (пенсії, зарплати бюджетникам) фактично не залишається коштів на виплату кредитів. Тому запозичення поки що єдиний спосіб зберігати фінансову стабільність. 

Але не варто забувати і про економіку.

Валерій Клочок, політичний та економічний експерт Growford Institute