Верховна Рада учора на позачерговому засіданні ухвалила зміни до законодавства України, які дають змогу Вітренку виконувати обов'язки міністра в повному обсязі. Фактично бути повноцінним міністром з приставкою в.о.
Звісно в цій частині закон порушує право парламенту, передбачене Конституцією України, формувати персональний склад уряду за поданням глави Кабміну.
Мотив Зеленського пропхнути Вітренка: йти до краю в протистоянні з олігархами (друге голосування засвідчило, що контрольовані Ахметовим та Коломойським депутатські групи не голосували за призначення Вітренка), — можна зрозуміти. Але це піррова перемога.
І така ситуація вказує на нестійкість у відносинах Зеленського та фракції. Він навіть пригрозив їм розпуском парламенту.
Що стосується ухвалених змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби з пропозиціями Президента України від 18.02.2021 (надано 19.02.2021, подання Комітету – 23.02.2021) то вони ніяким чином не вирішують проблем, що накопичилися за багато років в секторі держслужби.
Її гучна реформа від 2015 року з тріском провалилася і чинна влада нею не займається. Бо ці правки – це не про реформу. Хоча тоді, у 2015 році, ідея меритократії, котру закладали НІБИТО в проект документу, справді була гарна. На практиці вийшло дещо не так.
У світі є приклади вдалих меритократій, як то Сінгапур, Китай, Південна Корея. І багато що можна було б брати звідти на озброєння. Але у нас і далі на посади призначають нібито за конкурсами, а на справді це бутафорія. Ні про який професіоналізм мова не йде. Все вирішують зв'язки.
І нехай би й так, аби лиш ефективність від управління була справді такою, що заслуговує не на критику, а на схвалення.
