Major Non-NATO Ally Status – MNNA. Цю абревіатуру найближчі кілька тижнів, а то навіть місяців будуть активно інтерпретувати, обговорювати, оцінювати та розшифровувати в засобах масової інформації, в кулуарах різних установ і навіть в підземних переходах та на кухнях вдома. Бо це не лише про статус, а й про новий виток політичного протистояння на Печерських пагорбах, до якого активно долучається спікер парламенту Дмитро Разумков.
Дослівно MNNA перекладається і розшифровується так: статусу основного союзника Сполучених Штатів Америки поза НАТО. І саме про такий статус завтра парламент має ухвалити постанову. Принаймні спробує це зробити, але не факт, що буде вдосталь голосів.
Простою мовою – це справді дуже потужний статус такого собі друга США, коли тобі за великим рахунком особливо не потрібно перейматися розбудовою армії, нарощувати військову потужність і таке інше. За тебе це зроблять американці. Ну не те щоб зовсім зроблять, але суттєво допоможуть. Формати співпраці з США можуть бути різноманітними і залежать від специфіки взаємних відносин зі Штатами. Але в будь якому випадку сприяння буде максимальним. Навіть про план дій з набуття членства (нашумілий ПДЧ) в НАТО можна забути.
Офіційна сторінка Державного департаменту США повідомляє, що сьогодні такий статус мають 17 країн: Афганістан, Австралія, Бахрейн, Бразилія, Єгипет, Ізраїль, Японія, Йорданія, Корея, Кувейт, Марокко, Нова Зеландія, Пакистан, Філіппіни, Таїланд та Туніс. І коли опоненти статусу MNNA ставлять, як негативний приклад ситуацію в Афганістані, то не Афганістаном єдиним. Подивіться, наприклад, на Ізраїль, Японію, Корею. Там все дуже непогано з безпекою.
Для країн, що мають статус MNNA відкривається ряд можливостей. Зокрема:
• Можливість позичати необхідні для спільних досліджень та розвитку матеріали та устаткування.
• Можливість розміщення військових резервних запасів на території країни поза військовими об'єктами США.
• Можливість укладати угоди щодо спільного забезпечення тренування на двостороній та багатосторонній основах, якщо угода є взаємною і передбачає відшкодування прямих витрат США.
• Для країн південного та південно-східного флангу НАТО — можливість на пріоритетній основі отримувати надлишкові оборонні матеріали.
• Можливість закупівлі боєприпасів зі збідненим ураном.
• Можливість укладати Меморандуми про взаєморозуміння, чи інші угоди з Міністерством оборони США зі спільних оборонних досліджень.
• Компанії країн з цим статусом можуть, як і країни НАТО, змагатись за контракти із ремонту та підтримки обладнання Міністерства оборони США за кордоном.
• Дозволяє фінансування закупівлі устаткування з виявлення вибухівки та інших антитерористичних досліджень в рамках Робочої групи Міністерства оборони США з технічної підтримки.
Про можливість отримання такого статусу в Україні говорять давно. І не лише в Україні.
Ще в 2014 році у Конгрес США був внесений законопроект, згідно з яким даний статус міг бути попередньо встановлений також для Грузії та Молдови. Але остаточного схвалення він так і не отримав.
Того ж року президент України Петро Порошенко звертався до свого колеги Барака Обами з проханням надання такого статусу, але отримав відмову.
Пізніше, у березні 2017 року Верховна Рада Україна спробувала щастя ще раз і ухвалила відповідну постанову-звернення вже до Дональда Трампа. Але той так само не підтримав його.
І вже завтра, 8 вересня, парламент України втретє спробує звернутися до вже іншого президента Америки Джо Байдена з аналогічним проханням про набуття статусу основного союзника Сполучених Штатів Америки поза НАТО. Але чи вдасться назбирати для цього голоси? Питання більш аніж риторичне.
Чому?
Бо ініціатором відповідної постанови став депутат не від монобільшості, а від опозиційної до неї Європейської солідарності Олексій Гончаренко. А Разумков легко для цього скликав позачергове засідання для цього.
Не думаю, що ідея позачергового засідання з одним єдиним питанням порядку денного отримала попереднє схвалення на Банковій. Сьогодні вже пролунало кілька заяв від низки депутатів Слуг народу про недоцільність розгляду такої постанови. Більш того, посол України в США пані Маркарова розродилася великим аналогічним за змістом коментарем: «Особливий статус нам не треба – ми йдемо в НАТО», — сказала вона.
Відтак завтрашнє голосування — це не про вирішення безпекових проблем в Україні. Це черговий акт протистояння опозиції та Банкової, до якого активно долучився і пан спікер Дмитро Разумков. І «слуги», які не голосуватимуть за постанову, будуть мати «печальний вид и кислое лицо» в очах багатьох їхніх прихильників. Принаймні опозиція і, ймовірно, Разумков докладуться до цього максимально потужно.
Осінь стає все цікавішою й гарячішою, а відставка Разумкова — ще більш очікуваною. А там лиш один шлях – в опозицію.
