Недавнє призначення Олега Татарова заступником Єрмака висадило в осадок багатьох моїх колег, навіть тих, хто публічно підтримує Зеленського і його політику. Інші встигли написати, що це професіонал, який заслуговує того аби бути в команді президента.
Їм усім мабуть видніше.
Так само видно і Єрмаку, і Зеленському.
Кілька маніпуляцій з клавіатурою та Гугл нам в помощь і легко можна прочитати дуже багато цікавої інформації про Татарова.
Олег Татаров під час Революції Гідності був заступником начальника головного слідчого управління МВС. З 2014 року займається адвокатською практикою.
У квітні проти його призначення в Офіс президента виступила Ініціативна група постраждалих на Майдані. Група ще в квітні цього року вимагала відповіді Зеленського про можливе призначення заступником голови ОП ексчиновника МВС часів Захарченка Татарова.
Або погано вимагали або Зеленському і Єрмаку видніше.
Усе це називається нові обличчя в політиці.
З таким гаслом Зеленський йшов на вибори, з таким гаслом він усіх безапеляційно переміг. Усі повірили, що нові обличчя врятують Україну від війни, бідності та корупції. Ок, не всі – 73%.
Але ця технологічна стратегія про нові обличчя спрацювала на усі 300%.
Але усе НОВЕ – давно забуте старе.
Тому не випадково ми бачили і за часів Гончарука в команді президента багатьох з команди Порошенка (вони і нині працюють). Далі ми побачили в команді Зеленського президентів та навіть першого прем'єр-міністра України. Тепер ми бачимо в команді Зеленського людей з команди Януковича.
Потроху, потроху у владу повертаються давно забуті старі (читай нові) обличчя.
Погано це чи добре? Час покаже. Кожен зробить свій висновок.
Як на мене, то це очевидні маяки до примирення українців, до толерування в кращих його проявах.
Втім толерування штука доволі вибухонебезпечна. Навіть у машинах ставлять аварійний клапан для скидання надлишкового тиску.
