«Загадковий» свідок під час допиту слідчим ДБР у ГПУ у квітні 2019 року здавалося забив останнього цвяха в кришку професійного гробу Ситника й фактично «освятив» його корупціонером. Статус корупціонера очільнику НАБУ присвоїв Рівненський апеляційний суд 13 грудня 2019 року, який залишив без змін рішення суду першої інстанції. Ситника визнали винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні порушення (порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків).
На директора НАБУ накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
6 вересня 2019 року Сарненський районний суд Рівненської області визнав Ситника винним у порушенні визначених українським законодавством обмежень щодо одержання подарунків через не зазначену в декларації голови НАБУ інформацію про його відпочинок у мисливських угіддях «Поліське-Сарни» в період із 2017-го до 2019 року. Саме в цей період Ситник разом із родиною та друзями п'ять разів відвідував згадані мисливські угіддя у Рівненській області. Відпочинок оплачував його товариш, який повідомив, що кожен візит голови НАБУ на базу відпочинку коштував не менше ніж 100 тис. грн. А останній, чи який там раз, закінчився розбитими квадроциклами, ремонт яких обійшовся в 4 тисячі доларів.
Після цього цілком логічною мала бути відставка Ситника: чи то за власною ініціативою, чи відповідно до норми закону про НАБУ. Але, коли ухвалювали остаточну редакцію закону про НАБУ, то якось «забули» чи «помилися» чітко прописати таку норму. А то виходить як: призначити корупціонера на посаду очільника НАБУ згідно існуючого закону не можна, а от після призначення (якщо ти виявився корупціонером) можеш не паритися — тебе звільнили також не можна. Пасьянс для Ситника.
Цю «забувакуватість» нардепи намагалися прибрати із закону про НАБУ і 28 лютого цього року внесли до парламенту законопроект (р.№3133, авторства Гончаренка Олексія, Славицької Антоніни, Лубінеця Дмитра та Ніколаєнка Андрія).
НО!!! Не все так просто.
На фоні багаточисельних і багатовекторних війн Ситника з іншими правоохоронними органами, державними установами та приватним бізнесом під кришуванням зовнішніх чинників закон попри усі старання ухвалити так і не вдається.
Для прикладу 14 липня спеціально для прийняття доленосного для країни рішення, коли б визнаного судом корупціонера можна було б відправити у відставку, зібрали ціле позачергове засідання. Поставили на голосування законопроект і успішно відправили його на повторне перше читання. Засідання тривало аж 3 хвилини. Сам Разумков визнав його найкоротшим в історії українського парламентаризму. Для підтвердження даю посилання на стенограму цього засідання.
Центр протидії корупції зазначав, що ухвалення законопроекту 3133 підриває незалежність НАБУ. За ним, мовляв, фактично можна буде звільнити директора НАБУ Артема Ситника (типу не має за що). Раніше, в квітні, цей проєкт відклали через те, що він суперечив вимогам Міжнародного валютного фонду. Зазначу, що МВФ не єдиний такий зовнішній «запобіжник» для Ситника.
Минулого року 31 травня після своєї інавгурації Зеленський дав Ситнику і Холодницькому три місяці аби довести свою ефективність й ефективність роботи очолюваних ними органів.
До прикладу за п'ять років на Бюро лише з державного бюджету було витрачено 4,2 млрд грн. У той же час висновок Ради громадського контролю при НАБУ на звіт НАБУ за ІІ півріччя 2019 року містить такий ось рядок: «Загальний розмір відшкодованих коштів у справах НАБУ станом на 31.12.2019 становить всього 601,59 млн грн, що є достатньо невеликим показником (орієнтовний розмір збитків і шкоди, завданих злочинами, віднесеними законом до підслідності НАБУ становить 229,69 млрд грн)». Причиною такого стану Рада називає неефективність судової системи.
Але ефективність роботи НАБУ залишається в пріоритеті роботи НАБУ, що цілком логічно. Ймовірно «ефективність» і стала причиною гучної новини про підозри суддям ОАСК.
17 липня 2020 року НАБУ повідомило про підозру голові Окружного адміністративного суду Києва Павлу Вовку, його заступнику Євгену Аблову та ще 5 суддям цього суду, а також голові Державної судової адміністрації Зеновію Холоднюку.
А вже сьогодні Вовк спростував таку заяву і повідомив, що знаходиться у відпустці і ніякої підозри йому ніхто не вручав. Записи розмов він назвав сфальсифікованими, і додав, що у відставку не збирається.
Не виключаю, що вся ця мишина возня пов'язана не зі справжньою боротьбою з корупцією в судах, а з величезним бажанням Ситника залишитися на посаді очільника НАБУ до завершення строку – 15 квітня 2022 року. А можливо і з продовженням війни по справі «головного корупціонера в антикорупційному органі».
Далі точно буде.
Валерій Клочок, політичний та економічний експерт
