Не зкурвитися, залишитися рівновіддаленим, виставити лікті, зчепитися зі своїми ж соратниками, відстоюючи право бути почутим, а не затоптаним в багнюку і зберегти людське обличчя, коли тебе тупо розводять та підставляють – на це здатні далеко не всі у внутрішній боротьбі будь-якої політичної сили. Навіть там де двоє — все це має місце, не кажучи вже про монофракцію в парламенті 9-го скликання.
Катаклізмів с «Слузі народу» за перший рік парламентаризму сталося чимало. Спочатку Скороход «со слезами на глазах» покинула фракцію, Поляков не поділив щось із кимось — далі Лерос побив горшки з Єрмаком. Це лиш те, що на поверхні. А за кулісами інтриги, плітки та гроші.
Багато хто після цих гучних скандалів «поубавив» свій пил та гонор і тихенько «сопе в дві дірочки», побоюючись чи то вигнання, чи то потрапити в немилість до тих, хто ухвалює рішення. Для багатьох «зелених кнопок» значок нардепа став або подарунком долі або вершиною політичного олімпу і задоволенням власних амбіцій. Для багатьох – означає не для усіх.
Втім не значком єдиним дехто з «слуг» живе. Є й ті, хто прагне бути лідером процесу, хто будує собі кар'єру далі.
Суттєві амбіції лідера проявили лиш два депутати у монофракції: Тищенко та Верещук. Ми можемо по-різному відноситися до Миколи Тищенка, зважати на його кумівство з Єрмаком але заперечувати його лідерські якості складно, хоча вони справді є контраверсійними. Втім неординарність цієї постаті, вміння комунікувати з усіма і всюди і сам факт його депутатства заперечити неможливо.
Саме Тищенко і Верещук зчепилися у битві за формування списку кандидатів у депутати до Київської міської ради. Але переміг не Коля, перемогла Верещук стала і кандидатом в мери, і проконтролювала список. Не факт, що їй вдасться перемогти Кличка. Але сам факт походу на Київські вибори в описаному вище «праймеріз» є бажаним і вдалим стартом у велику політику.
До Кличка ми звикли, навіть занадто звикли. Приміром у своєму гаслі Кличко каже, що він завжди з киянами. Але не факт, що кияни хочуть назавжди бути з Кличком. Він може і хороший але несвіжий, й стає все менш цікавим. Що не скажеш про Ірину, яку поносять «за парасольку» але в противагу Кличку — це політик нового типу, вона інша, вона свіжа, вона цікава.
Кличко — це вчора. Верещук — це завтра. Потрібно думати про завтра, про зміни на краще. Це не просто, це складно. Інколи некомфортно.
Не маю ілюзій, що кияни так легко відмовляться від звичного, прогнозованого вчорашнього мера. Для цього потрібен ще певний час та кілька набитих шишок на лобі. Потрібен холодний душ.
Але процес пішов…
Мій телеграм https://t.me/vklochok
