11 серпня для потенційних учасників ринку грального бізнесу стало цього року червоним днем календаря – святом, котрого вони чекали з 2009 року, коли їх діяльність потрапила під заборону. Частина з них зовсім згорнула бізнес, інша — пішла в тінь. Тінь звісно доброю бути не може за визначенням, бо правила там не писані, хоча дотримуються чітко. Але й змінюються так само – чітко й швидко.
Саме 11 серпня цього року до парламенту надійшов з підписом президента багатостраждальний Закон про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор. Здавалося б, часам, коли діти грали на гральних автоматах чи не в кожному «генделі», мав прийти кінець. Але не все так просто.
Після ухвалення і підписання закону створили Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей. Відповідну постанову було ухвалено на засіданні уряду 23 вересня. Комісія — центральний орган виконавчої влади зі спецстатусом, де працюватимуть 230 осіб персоналу та 6 її членів. На неї покладено функції ліцензування господарської діяльності в азартній та лоторейній сферах; переоформлення ліцензій, зупинення, відновлення чи анулювання дії ліцензії, розширення або звуження провадження виду господарської діяльності ліцензіатом.
І від діяльності цього органу та господарської діяльності грального бізнесу поточного 2020 фінансового року до державного бюджету мало б надійти від 4 до 8 млрд.грн. Втім ухвалення закону затягнулося і, як наслідок, ніяких коштів до скарбниці не надійшло.
Було б несправедливим замовчати й інші очевидні проблеми легалізації азартних ігор: далеко не всі, від кого власне залежить цей процес має відверте й щире бажання узаконити підпільний бізнес. Вчорашнім покровителям «космолотів» абсолютно невигідно запускати ринок гемблінгу.
Першою проблемою, з якою зіткнулися потенційні майбутні учасники грального ринку – це оподаткування. В ухваленому законі парламентарі встановили одні з найвищих ліцензійних платежів для операторів азартних ігор в усьому світі з метою компенсації недоотримання нарахувань за податок на валовий ігровий дохід (GGR), який буде дорівнювати нулю до 1-го січня 2024-го року. Причина — GGR може рахувати лише спеціальна система онлайн-моніторингу, на яку потрібні кошти і час. Відсутність такого моніторингу – відверте поле для корупції з боку контролюючих органів. Тому логіка низьких податків в гральному бізнесі при високих ставках за ліцензії – очевидна.
А за рахунок високих ставок сплати за ліцензії (куди власне і включили податок GGR), які в нас обраховуються мільйонами, а не тисячами доларів (як на заході) ми легко вирішуємо і проблему з мінімізацією корупційних ризиків і з надходженнями до бюджету.
Натомість профільний Комітет Верховної Ради України ще з липня місяця «розглядає» проєкт закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів від діяльності з організації та проведення азартних ігор та лотерей (№2713-д). І ніяк розглянути його не може. Враховуючи «ковідні канікули» та виборчу кампанії, законопроект однозначно не буде розглянутий до кінця поточного місяця і не факт що й до кінця поточного року. Більш того – з'явилися висновки Мінфіну та фіскальної служби, які вже виступають проти зменшення податків.
Втім найбільший парадокс полягає в тому, що Мінфін зовсім!!! не передбачив в проекті державного бюджету на 2021 рік надходжень від проведення азартних ігор. Іншими словами – ринок азартних ігор наступного фінансового року запускати не збираються. Хоча за твердженням голови Рахункової палати України Валерія Пацкана очікувані доходи державного бюджету наступного року лише від легалізації грального бізнесу можна було збільшити на 2,2 млрд.грн.
Тому до другого читання є над чим попрацювати і профільному комітету й Мінфіну. Є над чим попрацювати й Офісу президента, звідки власне пролунала ще минулого року цілком притомна ініціатива і яку так цинічно й підступно блокують в Мінфіні та в профільному парламентському комітеті.
