Фракція «Слуга народу» на своєму засіданні в понеділок проголосувала за виключення зі своїх лав нардепа Олександра Дубінського.
За виключення Дубінського віддали свої голоси 198 членів фракції, 29 — проти, 19 — не голосували. На фракції не було обговорення, Дубінському слово не давали. Голова фракції Давид Арахамія просто зачитав дані, більшість підтримала.
Сам Дубінський назвав своє вигнання «маніпулятивною історією» і звернув увагу, що не були пред'явлені ані підписні листи, ані інші результати голосування. Ймовірно, Дубінський ма на увазі Положення про фракцію, яке депутати ухвалюють після створення такої фракції. Або не ухвалюють. Чи є такий документ у «Слуг народу» невідомо.
Як правило, Положення про фракцію, часто є віртуальним документом. У нас у 8-му скликанні віртуальною навіть була коаліція. Саме слово «коаліція» жодного разу не згадується в Регламенті (а це, на секундочку, цілий Закон України). Тому про дотримання правил виключення з фракції, які навряд чи прописані й проголосовані, взагалі не варто й мови вести. Виключили і виключили. Крапка.
Втім не крапка, а кома. Бо від учора активно обговорюють можливість створення коаліції з Батьківщиною Юлії Тимошенко. Нібито Арахамія і не заперечив такого сценарію, але відповідь уже розпливчаста. Бо, не побігли усі з фракції за Дубінським, не побігли.
Було б наївним думати, що вигнання одного депутата стане приводом до масової еміграції.
Ніхто не знімає з порядку денного розкол Слуг в парламенті і формальне знищення монофракції але не варто спрощувати до примітивізму увесь цей процес. Здаватися і бути це не одне й те ж саме.
Чим далі тим сильнішою буде монолітність «Слуг народу» в парламенті і в першу чергу через інстинкт самозбереження. Ніхто з них поспішає покинути нагріті кабінети та позбавитися депутатського мандату.
І на останок.
Усі ці заяви про «маніпулятивну історію» від Дубінського не вартують рівним рахунком нічого зовсім. Багато галасу довкола історії, яка не вартує і виїденого яйця.
Нічий рейтинг Дубінський своїм вигнанням не обвалить. Не треба переоцінювати цю історію, так само як і переоцінювати гіпотетичний успіх можливого його власного політичного проекту.
