Маніпулятори олігархічної влади чудово розуміють, що чим далі люди інформаційно знаходяться від постійних владних «тьорок» та махінацій, тим менше у них можливостей розібратися в ситуації та згуртуватися навколо українського інтересу.
Наприклад, неоднозначне питання перевиборів.
З одного боку, наводяться аргументи, що не має адекватного закону (хоча це була одна з передвиборчих обіцянок олігарха Порошенко), потім, що зросли рейтинги Тимошенко, потім, що це план «Шатун» і так далі.
Але.
Є реальні соціологічні дослідження, де Верховній Раді України довіряє близько 6% людей, і тоді виникає запитання, кого така Верховна Рада представляє?
Це ж представницька демократія, чи не так? А вас не цікавило скільки відсотків довіряло фактично окупаційній радянській владі? Певен, що більше.
Тобто, принцип представницької демократії у тому, що коли влада втрачає довіру, вона не переобирається, але коли вона критично втрачає довіру, то вона йде завчасно.
Коли більшість вважає, що Україна рухається у неправильному напрямку, та довіряє волонтерам більше ніж депутатам, які задекларували незрозумілі статки, то, очевидно, що вимоги перевиборів є логічною та в інтересах суспільства.
Якщо не буде змінений передвиборче законодавство та люстрована ЦВК, або в ВР з'являться попутісти – це, звичайно, негатив і варто боротися, щоб цього не трапилося, проте це не може бути чинником зупинки дії логіки самої демократії.
Тому кожен зайвий день роботи депутатів, що представляють олігархію є наругою над Україною.
Навіть у найгіршому варіанті, коли нова ВР буде ще гіршою, зменшення довіри до неї відбудеться, ще швидше, отже вимога перевиборів може бути актуальною і через рік знову. Це є шлях недопущення дестабілізації і радикалізації також.
Другий приклад, це, звичайно, українська Конституція.
З одного боку є парламентсько-президентська респуліка, тобто, змішана система.
Далі, по логіці речей формується саме коаліція партій, що формують свої фракції у ВР, проте виборче законодавство теж змішане де є і мажоритарщики, що фактично загальне волевиявлення голосування за партії викривляють.
Розумієте, за такою системою теоретично навіть партія, що отримала 45% підтримки може опинитися в опозиції, а владу отримати партія, що отримала всього лише 5% та змогла «докупити» собі мажоритарщиків.
Варто розуміти, така система склалася невипадково, це цілком продуманий дизайн, що сприяє пограбуванню українців та збагаченню олігархії.
Мінський процес та відмова визнати ОРДЛО окупованими Росією територіями офіційно є ще одним яскравим прикладом такої заплутанності.
Тобто це ситуація і не миру, і не війни, яка дозволяє списувати корупцію та неефективність влади на війну, але фактично не воювати.
Це тільки найбільш яскраві та актуальні заплутанності, що були створені для дизорієнтації суспільства, я якій олігархія почуває себе «як риба у воді».
Спроби громадянського суспільства конкурувати в такому середовищі, прогнозовано призвели лише до дискредитації значної частини наївних реформаторів та розколів у середовищі громади, що теж було олігархічним розрахунком – для цього емуляція реформ і була запущена.
Як діяти в ситуації заплутанності?
Якщо неможливо розплутати вузол, його варто розрубати.
Але ні, мова не про те, що ви подумали.
Громадянське суспільство, що діятиме методами соціальної інженерії має достатньо ресурсу, щоб сформувати середовище, в якому олігархії довелося би мирно капітулювати.
Але для цього варто перестати грати в гру в наперстки.
Цілком очевидно, що якщо політичний шлях заблоковано, а радикальний не бажаний, то що ще можна зробити?
Можна системно займатися делигітимізацією прав власності олігархії, в Україні і за її межами.
Дивіться, за останніми опитуваннями українського інституту майбутнього, кожен другий українець підтримує націоналізацію олігархічного майна.
Аналітичний центр з Вашингтону The Atlantic Council, в докладі «Вкрадене Майбутнє» визначає реприватизацію вкраденого невід'ємним кроком проведення реальних реформ.
В Лондоні, столиці капіталізму, розглядається законопроект, що можна було б назвати «драконівським» щодо конфіскації будь-яких активів, що мають темне похождення.
Отже, найкращою мирною формою протесту буде невизнання прав власності на вкрадене олігархами, вимога його повернення за принципом співучасті в діяальності злочинного режиму Януковича.
Якщо придивитися уважніше, то всі ключові українські політики та олігархи виказували режиму Януковича фінансову або політичну підтримку, а про те, що в Януковича було саме злочинне угрупування говорить навіть ген. прокурор Юрій Луценко.
Остаточно сформувавши громадянський консенсус щодо повернення вкраденого, олігархія зіштовхнеться з суспільною делигітимізацією їх статків. Очевидно, що з'являться й політичні партії різного рівня радикальності, що захочуть такий консенсус представляти.
Так, серед них будуть і зрадники, і популісти, тому для цього варто вимагати від таких партій конкретних фамілій і підприємств, що буде ефективним фільтром.
Українське суспільство стає дорослішим, предметно цікавиться е-деклараціями політиків, проте головна влада в Україні – це саме олігархи, отже їх статки і приватизаційні транзакції теж необхідно детально вивчити та реприватизувати вкрадене.
В такій ситуації олігархії залишатиметься тільки відкрити політичні ліфти та не заважати розбудові держ. інституцій, тому що зволікання призведе не до правових рішень, а вже до політико-правових з набагато більшими втратами.
Я не є прихильником націоналізації, логічніше було би застосувати капіталістичний інструмент реприватизації, проте саме зростання таких настроїв в українському суспільстві може реально налякати олігархію та змусити їх відступити мирно, на відміну від смішних закликів чи погроз майданами.
Оформлення перемоги Революції Гідності розпочнеться, коли кількість прихильників націоналізації зросте з 50% до 75%.
Залишилося небагато, але і часу також.
Группа ПК
Приглашаем опытных пользователей Facebook, авторов и аналитиков в лучшую дискуссионную площадку украинского Facebook, группу «Pro.Капіталізм»
В файлах группы: экслюзивные переводы материалов западных мозговых центров, обзоры книг, кейс-стади молодых политиков, обзоры с места событий, критика всех и вся, патріотизмЪ, ключевые тезисы современных теорий, соц. инженерный контент, упражнения, эксперименты, фабрика мэмов, проактивная модерация, прекрасная аудитория, вход ограничен.
#заплутанність #олігархія #активи #реприватизація #націоналізація #власність #соцінженерія #мотивації
