Скандал із варшавським «відрядженням» чиновників МОЗ — це яскравий приклад відсутності реакції, відсутності покарань та, відповідно, відсутність довіри до системи охорони здоров'я.
Коли директор ДЕЦ МОЗ Михайло Бабенко та його заступник Михайло Лобас засвітилися на вечірках у Варшаві у компанії бізнес-партнера — співвласника «Укрфармгруп» Олександра Іванова, це виглядало як класичний симбіоз держави й фармацевтичного лобі. У цивілізованій країні — це називається конфлікт інтересів. Готель за $1500 на ніч, VIP-ложа на концерті Арміна ван Бюрена, алкоголь і світські тусовки — це вже не «робоча поїздка», а пір під час війни. Знову ж таки, у цивілізованій країні — це називається корупція. А потім ми усі дивуємося: чому це цінники на ліки в апетках кусаються. Та тому що ви оплачуєте ось такі неробочі гулянки якихось другорядних чиновників Міністерства охорони здоровʼя.
Але головне питання навіть не в Бабенку та його оточенні. Головне питання — у міністрі Вікторі Ляшку. Саме він погоджує ці відрядження. Саме він преміює Бабенка сотнями тисяч гривень, попри скандали, дорогі автівки, будинок у США та мільйони готівки в декларації. Це не поодинокий збій — це системна політика.
Ляшко перетворив МОЗ на закритий клуб, де чиновники почуваються недоторканними. І поки суспільству розповідають про брак коштів на ліки та необхідність економити бюджет, його підлеглі витрачають десятки тисяч доларів на вечірки за кордоном.
У воєнний час така поведінка не просто аморальна — вона руйнує довіру до держави. Якщо міністр особисто прикриває своїх підлеглих, то питання «чи буде покарання?» звучить риторично. Адже, як відомо «риба гниє з голови»
Але, зважаючи на кругову поруку, коли система не віддає своїх, чи не єдиний інструмент, через який можна тиснути на владу і на зашкварених чиновників — це петиції. Але й тут не все так добре! Спочатку зареєструвати петицію відмовився сайт Офісу Президента. Тому що вона нібито «не відповідає встановленим вимогам». Правда, порадили звернутися до Міністерства охорони здоров'я України відповідно до компетенції.
Оскільки міністерство є центральним органом виконавчої влади, то, відповідно із петицією щодо проведення службового розслідування щодо неналежної поведінки посадовців МОЗ, я відправив саме на урядовий портал. Але, на моє здивування, виявилося, що така петиція не може бути оприлюднена на порталі Кабміну, оскільки «порушене питання не належить до компетенції Кабінету Міністрів України». 
Напевно, я пропустив той момент, коли МОЗ перестав бути органом центральної влади, а міністр охорони здоровʼя — членом уряду. Тому, я повторно надіслав петицію. І знову — відмова. Цього разу взагалі без конкретики. Просто написали, що вона не відповідає «порядку розгляду електронної петиції» затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 р. № 457.
Тому, наша система влади це як відкрита книга з квантової механіки написана китайською мовою. Те, що отримати відповідь з цієї книги просто нереально, нікого не хвилює. Головне ж, що книга відкрита.
