Наближається великий піпець. Про те, що нас поділять через замирення, не питаючи нашої думки. Про те, що ми стали розмінною монетою у великій грі, втративши свою суб'єктність. Про те, що ми можемо залишитися сам на сам з ворогом без шансів на виживання. Про те, що можемо втратити все що мали, все чим пишалися і все що було рідне.
І саме в цей час керівництво країни відкриває внутрішній фронт та оголошує вендету опозиції, військовим та усім, хто вміє думати.
Я пару тижні тому написав, що ми у вільному падінні летиму у прірву і скоро гепнемся. Схоже, дуже скоро. Сильно, боляче і не факт, що зможемо піднятися.
Від усього цього нас може врятувати хіба що якесь диво. Бо дорослих у цій божевільні там, на самій верхівці, не має. Бо мудрими керують ідіоти. Тому ми й падаємо! Зі свистом....
