Найгірші очікування песимістів щодо того, яким шляхом піде державна компанія «Укренерго» після скандального звільнення попереднього керівника Володимира Кудрицького, схоже, починають справджуватися. Не встигли зачинитися за ним двері, як справу банку «Альянс», який завинив компанії чималу суму, збираються «зливати» в судах. Північний апеляційний господарський суд напередодні залишив в силі рішення першої інстанції про те, що банк може не гасити 1,2 млрд грн. гарантій перед «Укренерго». Це не лише означає дефіцит коштів на ремонти мереж, але й відкриває двері для списання інших боргів «непростих» банків перед іншими державними установами.
Справа у трикутнику «Укренерго» – банк «Альянс» – компанія з оточення Ігоря Коломойського «Юнайтед Енерджі» тягнеться майже 3 роки. Восени 2021 року банк видав гарантію енергетичному трейдеру, аби той міг нею скористатися в разі неспроможості заплатити за своїми рахунками. В березні 2022 року відповідні обставини наступили – і «Укренерго» виставила гарантію до погашення, адже «Юнайтед енерджі» не розрахувалось з державними оператором за електроенергію на суму близько 1 млрд грн. Частину суми банк погасив. Проте залишилось іще близько 700 млн., за якими «Альянс» розраховуватися відмовився. Згодом НАБУ відкрило кримінальне провадження щодо розкрадання державних коштів. А «Укренерго» звернулось до суду проти банку «Альянс», аби той погасив близько 1,2 млрд грн. боргу – сума гарантії з пенями і штрафами. Це кошти, які зараз були б зовсім не зайві на ремонти та відновлення зруйнованої росіянами інфраструктури. Та їх просто забирають у державної компанії.
Восени 2023 року «Альянс» подав фактично зустрічний позов до Господарського суду Києва щодо визнання гарантії такою, яка не підлягає виконанню і визнання зобовʼязань банку припиненими. Уже в квітні 2024 року суд виніс рішення – позов задовольнити. Мовляв, «Укренерго» нібито сприяло створенню передумов для виникнення боргу: «Юнайтед Енерджі» не розраховувалось за рахунками, а держкомпанія продовжувала продавати їй електроенергію. Втім, наявність саме безумовної гарантії мала сприяти тому, щоб учасники ринку з більшою довірою ставилися одне до одного. Особливо в умовах, коли в країні почалось повномасштабне вторгення. Більше того, «Юнайтед Енерджі» заплатила за гарантію 30 млн грн. комісії. Тож очевидно, також розраховувала на «підстраховку» від фінансової установи. Для якої, в свою чергу, це третина річного заробітку.
Додамо, що оскільки позов було подано восени 2023 року, то «Альянс» у своїх доводах посилався на аудиторські висновки та інші документи, ухвалені через кілька місяців після факту невиконання зобовʼязань перед «Укренерго». Тобто фактично «заднім числом» вирішив виправдати своє небажання розлучатися з 1,2 млрд грн. Звичайно, адже така виплата повністю поховає невелику установу, яка взяла на себе ношу не по силах, і яку після цього майже автоматично доведеться виводити з ринку. Той факт, що ця сума фактично буде вкрадена у платників податків – мало кого хвилює у приватній фінустанові.
Варто відзначити, що в момент винесення цього рішення уже було відомо про передачу до суду завершеного кримінального провадження НАБУ щодо розкрадання коштів «Укренерго», в рамках якого голову правління банку «Альянс» було оголошено в міжнародний розшук. Також уже було відомо про хабар, який планували дати юристи банку «Альянс» з юридичної компанії Miller детективам НАБУ і прокурорам САП у розмірі $200 тис. (8 млн грн.), аби ті змінили підслідність справи щодо цієї розшукуваної голови правління. Крім того, в медіа уже розгорнулась широка інформаційна кампанія з «травлі» Володимира Кудрицького: йому закидали то закупівлю бронежилетів у розпал початку вторгнення за завищеними цінами, то купівлю будинку, то закупівлю кондиціонерів (для охолодження обладнання!) у періоди відключень світла. Численні політологи і експерти на всі лади захищали банк «Альянс» і знищували репутаційно «Укренерго».
Таким чином, суд свідомо ухвалював рішення на користь банку «Альянс» в умовах зовнішнього тиску і незбалансованого інфополя. При цьому позбавляючи фактично державну компанію ресурсів на ремонти, потураючи практиці невиконання договірних зобовʼязань і нівелюючи хиткий баланс довіри не лише на енергетичному, але й на банківському ринку.
Однак, це було тільки рішення першої інстанції. І його нібито можна було б оскаржити. Утім після цього події почали розгортатися стрімкіше – нещодавня відставка Володимира Кудрицького оголила низку проблем компанії і довкола неї. Тож це фактично стало «вікном можливостей» для банку протиснути невигідне для держави рішення.
За результатами засідання 17 вересня Північний апеляційний господарський суд фактично підтвердив рішення суду першої інстанції. При цьому по ходу справи суд відмовив у залученні в якості третьої сторони Нацкомісії з регулювання ринку електроенергетики як єдиного органу, який може трактувати правила роботи на цьому ринку.
Іронія долі полягає в тому, що за півтори години в стінах цього ж суду сторони зустрілися уже в іншому судовому процесі – за позовом «Укренерго» до «Альянсу» щодо виплати грошей за гарантією. А якщо суд постановив, що гарантію можна не виконувати – про що адвокати «Альянсу» радісно сповістили уже іншій колегії – то й цю справу теж можна «зливати». Втім, питання зависло в повітрі, бо засідання було перенесено через бажання адвокатів банку більш детально ознайомитися з клопотаннями «Укренерго».
Що ми маємо в сухому залишку?
По-перше, ситуація демонструє, що після звільнення Володимира Кудрицького розграбування державної компанії пішло жвавіше. Принаймні, опиратися діяльності в цьому напрямку банку «Альянс» ніхто особливо не збирається.
По-друге, фактично підтверджуються конспірологічні теорії про звʼязок подій у трикутнику «Альянс» – Ростислав Шурма – контроль над потоками в «Укренерго». Якщо повідомлення ЗМІ про контроль колишнього заступника голови ОП і над банком, і над енергетичним сектором в парі з міністром енергетики непотопимим Германом Галущенком – мають під собою хоч якісь підстави, то пазл відповідей на питання «а чому „Укренерго“ „мочили“ саме руками банку „Альянс“ – складається сам собою.
По-третє, напередодні по суті відбулось „перезавантаження“ судової системи в сторону, протилежну від державницьких позицій. Нехай це прозвучить крамольно, але якщо в умовах розпалу повномасштабної війни у компанії, що забезпечує функціонування критичної інфраструктури, можна просто на основі „фількиних грамот“ пограбувати державу на понад 1 млрд грн. – це означає, що таке саме можна робити і з іншими державними компаніями. Цілком легально, на менші чи більші суми – це вже як пощастить. А той факт, що саме через нестачу цих коштів завтра може не бути світла в цьому чи будь-якому іншому суді, в лікарні, дитячому садку чи на важливому військовому підприємстві – нікого в цій ситуації, вочевидь не обходить.
