Погрози Євросоюзу позбавити 2 млн євро фінансування, звернення 20 міністрів ЄС та заклики світових діячів культури не допомогли. Кацапи перемогли — вони залишаються учасниками 61-й Венеційській бієнале. 
Організатори звиздять, що жодних санкцій ними не порушено. Їх не хвилює, що рашистська федерація розікрала українські музеїні фонди, знищила історичні памятки, бомбить храми та, найстрашніше, вбиває українських митців: таких як оперний співак Василь Сліпак, письменниця Вікторія Амеліна, поет Гліб Бабич дитячий письменник Володимир Вакуленко... Цей некролог досить чималий. Але організатори бієнале триндять беззубу мантру від якої смердить російською пропагандою, що «виставка має залишатися „місцем діалогу, відкритості та художньої свободи“.
А від заяви про неприпустимість цензури хочеться наблювати прямо перед кацапським павільйоном. Бо цензура — це норма для росії. А свобода не притаманна рабам. Для росії норма через культуру просувати свої фейкові цінності. Бо спочатку заходить так званий культурний десант. А лише потім, на танку, приїзджає руській мір з катом-окупантом
