Військово-політичне керівництво Ізраїля викликає повагу. Після раптового нападу ХАМАС вони не призначали винних, вони не переводили стрілки і не нав'язували думку що пошук виних «не на часі», а тих, хто довзоляв собі критику звинувачували у роботі на ХАМАС. Вони не запускали отари ботоферм зі знищення опозиції. Вони не замовчували те, що у нас назвали «пр#єбалі». Бо ціна цього «пр#єбалі» людські життя
Уже три посадовці Ізраїля взяли відповідальність за цю страшну сторінку в історії країни
Міністр оборони Ізраїлю Йоав Галант визнав, що на ньому лежить відповідальність за нездатність військових запобігти скоєному раніше у жовтні нападу ХАМАС на Ізраїль, повідомляє в четвер The Times of Israel.
«Я відповідаю за оборону. Я ніс за неї відповідальність за неї протягом останніх двох тижнів, навіть у складних ситуаціях, і тепер я відповідаю за те, щоб привести нас до перемоги у бою», — заявив він журналістам неподалік кордону із сектором Газа .
Раніше голова загальної служби безпеки Ізраїлю, ШАБАК, (ця спецслужба зокрема займається всіма питаннями, пов'язаними з палестинськими територіями) Ронен Бар взяв на себе відповідальність за недогляди, які призвели до різкого загострення палестино-ізраїльського конфлікту. Він заявив, що відповідальність лежить на ньому, як на голові служби.
Окрім того Голова військової розвідки Ізраїлю, АМАН, генерал-майор Аарон Халіва заявив, що несе повну відповідальність за провал відомства, який призвів до нападу ХАМАС.
У нас жодного відповідального. ЖОДНОГО!
Будь-які питання «хто розмінував Чонгар», «Хто здав Південь», «хто довзолив росіянам підійти до Києва» впираються у глуху стіну «не начасі» та викликають якийсь дикий cміх фанів Зеленського
Вони усе «пр#єбалі». Зате тепер вони усі у мілітарі. Тіпа — ми тут герої. Гидко та тошнотно.
Повага ізраїльтянам, які вміють питати зі своїх керівників і повага до керівників, які вміють визнавати свої фатальні помилки.
Це як щеплення від хворби. Якщо воно є, то існує велика ймовірність, що подібної трагедії у майбутньому вдасться уникнути.
В іншому випадку — повторення трагедії неминуче. Наприклад, як в Україні. Бо наші «слуги» ж «мають право на помилку»... Одним словом, Боже — Україну храни
