Як найняти працівників і не платити штраф від 65 000 гривень?

Багато новачків, які ніколи не мали власного бізнесу мріють його створити та більше ніколи не працювати на «дядю».

Однак, щойно Ви станете «дядьою», так одразу зрозумієте, що бізнес це не працювати просто на себе, коли хочеш.

Бізнес – це коли ти їдеш на одноколісному велосипеді, жонглюєш ножами, а паралельно борешся з вогнем навколо

Щоб хоч якось спростити Ваше життя,  я поясню, як оптимізувати свій час та фінансові витрати при взаємодії з підрядниками та працівниками.

Можна дуже довго дискутувати про рівень податкового навантаження на бізнес в Україні.

Але доки одні займаються демагогією – інші працюють і думають, як не вмерти з голоду і не закрити справу усього свого життя.

Адже буде дуже прикро, коли ти з самого початку вирішив вести чесний бізнес і платити всі податки, а тебе оштрафують на космічні цифри, які просто непідйомні для бізнесу.

Рано чи пізно, але у Вас відбудеться знайомство з Державною службою України з питань праці (або ж скорочено – Держпраці).

І краще, коли Ви будете готові до такого знайомства.

Зараз поясню, чому вказану інформацію необхідно зберегти та уважно прочитати.

ЗГІДНО СТАТИСТИКИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ, НАЙЧАСТІШИМ ПОРУШЕННЯМ, ЩО ВИЯВЛЯЮТЬСЯ ПІД ЧАС ПЕРЕВІРОК – Є НЕОФОРМЛЕНІ ПРАЦІВНИКИ

Якщо виявлено не працевлаштованого працівника, то для суб'єктів господарювання 1 та 3 групи спрощеної системи оподаткування виноситься попередження.

Для решти суб'єктів господарювання штраф становить 10 мінімальних зарплат – 65 тисяч гривень за кожного не працевлаштованого працівника.

Повторне порушення на протязі двох років тягне за собою штраф у розмірі 30 мінімальних зарплат – 195 тисяч гривень.

Щоб не витрачати час на довгі судові процеси та не кормити штат юристів, рекомендую підготуватись заздалегідь і вберегти себе від стресу.

Перш за все потрібно знати, які для Вас існують варіанти взаємодії з працівниками та підрядниками.

Трудовий договір – це угода між найманим працівником і роботодавцем.

Останнім може бути компанія, ФОП і навіть фізична особа, яка наймає водія або няню.

За трудовим договором ви зобов'язуєтеся виконувати роботу, зазначену в договорі, а роботодавець – виплачувати за це заробітну плату й забезпечувати гідні й безпечні умови праці, передбачені законодавством про працю.

Вам мають надати робоче місце, обладнання, засоби індивідуального захисту тощо.

Трудовий договір регулює процес виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, а також вимагає дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку.

З одного боку, найманий працівник залежить від роботодавця.

Якщо ви хочете взяти відпустку, залишитися вдома за сімейними обставинами, піти до лікаря протягом робочого дня — маєте отримати дозвіл керівника.

З іншого – працівник має низку соціальних і трудових гарантій.

За цивільно-правовим договором (угодою) немає роботодавців і працівників.

Є виконавець, який зобов'язується виконати певну роботу або надати послугу, і замовник, який приймає роботу й оплачує її.

Такі взаємовідносини можуть укладатися між будь-якими юридичними або фізичними особами і регулюються Цивільним кодексом України.

На них не поширюється дія трудового законодавства.

Предметом договору є кінцевий результат, а не процес його досягнення.

Обидві сторони – незалежні й рівноправні.

Замовник не має піклуватися про умови праці, надавати робоче місце й обладнання, оплачувати лікарняні.

Виконавець самостійно організовує роботу і відповідає за її вчасне виконання.

Розмір винагороди й термін оплати визначаються угодою сторін, а не законодавством.

Цивільно-правовий договір про надання послуг — це один із способів значного зменшення податків для роботодавця на оплату праці працівників.

Правомірність застосування цивільно-правових договорів передбачає розуміння обома сторонами договору наслідків і необхідності дотримання низки правил.

Основна умова правомірності застосування цивільно правового договору — це відсутність ознак трудових відносин, головний з яких — оплата праці за сам процес, а не за результат.

Але в разі перевірки підприємства інспектором Держпраці за наявності цивільно-правових договорів будуть обов'язково шукати порушення, які дозволять їм перекваліфікувати цивільно-правові відносини в трудові.

І якщо їм це вдасться, роботодавця чекають великі неприємності.

Виникає питання – а для чого ж так ризикувати?

Іноді роботодавці просто нехтують оформлення документів, або роблять це без розуміння нюансів законодавства – за що потім дорого платять.

Або вірять, що податки платять лише боягузи і їх все одно хтось вкраде – тому, чому ж я маю щось платити?

Під час укладання договору ЦПД податки платяться залежно від того, з ким укладено договір.

1.Якщо з фізичною особою, то податки оплачує Замовник, тому що він стає податковим агентом працівника.

Протягом трьох банківських днів після виплати оплати за роботи або послуги роботодавець зобов'язаний сплатити: ПДФО — 18%, а також військовий збір — 1.5%

2.Якщо з ФОП, то податки виконавець оплачує сам, і їхній розмір залежить від системи оподаткування, на якій знаходиться підприємець.

Під час укладання трудового договору строкового або безстрокового типів податки на нараховану заробітну плату будуть набагато більшими: до ПДФО (18%) і військовому збору (1.5%) додається Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) — 22%.

Висновки хай кожен робить сам для себе.

Якщо Ви сумніваєтесь, у формі взаємодії з працівником чи підрядником, то Держпраці підготувало для Вас зручну інфографіку – ознайомтесь нижче.

Ви зможете самостійно визначитись, для яких робіт потрібно укладати трудовий договір, а в яких випадках достатньо цивільно-правового договору.

При бажанні Ви можете завантажити шаблон договору за наступним посиланням.

Будуть питання по заповненню документів чи спорах з Держпрацею – запишіться на консультацію чи телефонуйте нам https://godlegal.com/.

Ми візьмемо на себе Ваші труднощі у спілкуванні з державними органами, щоб Ви мали змогу займатись розвитком свого бізнесу.