До певного часу я вважав себе гуманістом та пацифістом, думаю, як і більшість із нас, еге ж? От скажіть, кого ця війна не «зламала» та не змінила світогляд?
Півроку назад я не міг дивитися на фото насильницької смерті/насилля, особливо, якщо я розумів, що це реальні люди, а не кадр із кіно. А вже чотири місяці назад я полюбляв пограти в гру: «заспам русню фотографіями та відосами мертвих бурятів». В мене це не викликало ніякої реакції відрази. Вони окупанти. Вони прийшли вбивати нас. То яка в нас повинна бути реакція, може, ще їм поспівчувати?
Або поспівчувати жителям умовного Бєлгорода? Коли вони радіють пускам ракет в бік Харкова, розповідають, що «так етім хахлам і нада»? А потім щось вмикають паніку та агресію на «хлапкі» в своєму місті. Чого б це?
В мене не лишилося співчуття. Останні краплинки розтанули після вчорашньої реакції росіян на вбивство людей у Вінниці. «Там нє било мірних, всє оні нацики» — найпопулярніше виправдання рядових Ваньки та Альонушки. Їм норм з цим живеться і далі, діти також нацики. І то ж за Бамбас, так-так.
Зараз я бажаю росіянам лише побільше бавовни. Колосистої, постійної. Я хочу, щоб Ваньки та Альонушки відчули, що таке війна та постійна тривога (як повітряна, так і внутрішня).
Мені здається, в майбутньому, після Перемоги, в нас побільшає аграріїв, що займаються бавовником Це буде дуже популярна рослинка.
