Мушу знову про ПТСР, бо замахали
Носяться з цією абревіатурою, шо Данко з серцем, закреслено – мавпи з астролябією
Розповідаю суто від себе, як той, хто пережив таке ще кілька років тому і пройшов дооовгим шляхом реабілітації та з важким трудом взяв себе в руки
По-перше, після повернення з фронту в жодного, затямте – в ЖОДНОГО бійця НЕ МАЄ отого самого модного слова ПТСР
Є стрес, психічний розлад, є досі гостро заточені на війноньку активно працюючі інстинкти, та він весь на інстинктах з виживання та знищення ворогів. Це заряджена зброя, це розтяжка, він досі небезпечний, бо ще не оговтався від пережитого на фронті
Все, що потрібно фронтовку – поступово перейти до нормального цивільного життя. Ходити по вулиці в джинсах і кросівках для початку, замість безумовно зручної форми і берців. Без калашмата, ножика, ліхтарика, аптечки тощо.
Повірте, вкрай важко позбавитися звички тримати періметр, не дістанціюватись оточуючих, не довіряти людям, чекати загрозу звідусіль короче. Нещодавній військовий хоче просто видихнути, то йому конче необхідно, аби потім таки повернутися до нормального цивільного життя
І до ПТСР йому ще далеко. В кращому випадку воно проявиться через півроку–рік. А часто взагалі років зо п'ять. Але завжди зненацька. Раптом бах – і все, ховайтесь в жито. В першу чергу близькі, бо саме їх зачепить, будьте впевнені.
Так, уявляєте, психологи мамкіни, ПТСР проявляється не одразу! А через значний проміжок часу. І діагностується виключно психіатрами. Досвідченими, біомать нєхай, психіатрами. А не 25річними дівчатками психологами, котрі пройшли тижневий онлайн курс бозна якого ікспєрда! Це було по-друге.
І найкраще, якщо психотерапевт, який «веде» бійця з діагнозом ПТСР, сам буде колишнім військовим. Бо, вибачте дівчата, лише військова людина з бойовим досвідом зрозуміє, що насправді коїться в голові у такого пацієнта. Бо лише він зуміє привести його трохи до тями та стимулювати до вірно обраного шляху лікування. Це третє.
Необов'язково то будуть мегадози гідозепаму, ні. Але ті ж групові заняття ветеранської підтримки допомагають. Курс реабілітації, де тебе вчать правильно дихати і контролювати своє тіло, допомагає. Плавання з дельфинами допомагає також. Спільний похід у гори допомагає. Багато чого допомагає.
Особисто мені допомогла бодінаміка, а також система для масажу Soma. А от йога не зайшла, хоча багатьом пацанам стала в нагоді. В кожного свій шлях.
А, і наостанок: ПТСР невиліковний. Це не сифіліс. Хто вам запропонує «позбавитися» його – кончений шахрай. Женіть таких під три чорти
