2014, липень
Вперше, коли я працював у «Таскомбанк» біля залізничного вокзалу відвідини військомату закінчились нічим. Служити я не хотів. Але у військомат поїхав, принесли повістку.
Овруч, 17 година вечора, середина літа 2014 року.
Навколо військомату юрмились чоловіки віком від 27 до 60. Солдати і сержанти запасу. Частина були з бодуна, бо вже кілька місяців тривала війна, були перші втрати.
Знайшов кабінет, швидко пройшов медкомісію.
- Хочеш служити?
- Скільки платять? Де саме?
- Та ми розуміємо, що в тебе гарна робота і зарплата.

- Тоді можу бути вільним? Якщо почнеться велика війна викличете?

- Звичайно! Тоді всіх призвуть.
- До-побачення.

Червень 2017

Нас, офіцерів запасу, чи «пиджаков» як кажуть у ЗСУ збирали з усієї країни. Я інженер ППО, тому одного літнього дня 2017 року на моїй Motorola RAZR висвітився номер майора з військомату. Це воно, вже втретє за минулі три роки. Цього разу забрали. Кілька днів тому дали безвіз, вдома лежав отриманий кілька місяців тому новий біометричний паспорт. Грошей на покататись країнами ЄС не було. Всього пару тисяч гривень на наступні пару місяців. З одного боку варіант не вмерти з голоду, з іншого це дуже поганий варіант. На півтора року жодної можливості звільнитись за власним бажанням. Якщо «робота» не сподобалась чи мала зарплата.

Холодне повітря Овруча о 5 ранку. Нас троє: я, ще один піджак і майор з військомату. Ідемо в Житомир.
Житомир. 10-11 ранку. Великий зал, нічого не зрозуміло. Хто, куди, навіщо? Третій рік війни. Перший призов офіцерів запасу. Вже своїх забрали Львів, Київ. Зібралась група на Харків. 12-15 чоловіків, кілька дівчат :) Ідемо електричками на Київ з пересадкою у Фастові.
Розговорились з хлопцями. Я ще не знав, що з ними проведу майже все літо і початок вересня.

5f9c6c97b6bba.jpg
Харків зустрів прохолодним ранком. Але об 11 вже почало припікати. Коли роздали форму ближче до 14 вже стояла справжня літня спека.
Прорекламовані колишнім президентом Порошенком(пишу в жовтні 2020) берці «талани» повне фуфло! В них тільки гній перекидати або легку грязюку місити. Влітку то взагалі повний пиздець! Жарко, ноги пріють, трекінгові шкарпетки не рятують. Через два тижні купив на «Барабані» легкі берці з перфорованої шкіри. Але їх забороняли носити :) Бо не такі як у всіх!

Підполковники, майори не раз робили зауваження. Може заздрили?

Армія, моя боротьба