Tim Vlas: ППО ворога

Якщо проаналізуєте війни за останні 40 років, то перемога США, альянсів NATO майже завжди відбувалась через кольорові революції, зіткнення спільнот та кланів у країнах.
У випадку військової операції завжди все починалось зі знищення ППО країни жертви.
Розкритикуйте наступний текст як PM або американський генерал.

Які ресурси потрібні щоб подавити ППО росії по лінії фронту на глибину 500 км?

Для системного придушення російської ППО на всій лінії фронту з виходом у глибину до 500 км потрібна не одна «чарівна зброя», а велика, інтегрована система засобів розвідки, удару та РЕБ, що працює масовано й одночасно.

1. Що саме треба подавляти

Російська ППО на глибині до 500 км – це багатошарова система (ІADS), яка включає:

Дальню ППО: С‑300/400/500, далекобійні РЛС раннього виявлення, пункти управління.
Середню/ближню ППО: «Бук», «Тор», «Панцир», дивізіони ЗРК корпусного рівня, батареї ЗУ/ПЗРК.
Радіолокаційну мережу: оглядові РЛС, висотоміри, радіолокаційні пости, вузли зв'язку й автоматизовані системи управління.

Мета SEAD/DEAD – не обов'язково «знищити все», а зруйнувати критичні вузли: РЛС, пункти управління, ключові дивізіони ЗРК, щоб створити «вікна» в ППО й коридори в повітряному просторі.

2. Розвідка і цілевказання

Перший і найдефіцитніший ресурс – це безперервна розвідка: де стоять ЗРК, де їхні радари, коли вони включаються й пересідають.

Потрібно мати у великій кількості:

Космічну розвідку: оптичні й радіолокаційні супутники для регулярного оновлення карти позицій ППО на всій глибині до 300–500 км.
БПЛА великої та середньої дальності: апарати, здатні працювати на сотні кілометрів від лінії фронту, з можливістю вести РТР (радіотехнічну розвідку) і передавати координати в режимі, близькому до реального часу.
Засоби РТР на землі й у повітрі: комплекси, що фіксують роботу РЛС, визначають тип ЗРК і координати за випромінюванням.
Єдину систему обробки цілей: програмно‑апаратний «центр» (типу ATO/JFACC у НАТО), який об'єднує дані від супутників, БПЛА, РТР і видає автоматизовані цілевказання під ударні засоби.

Без цього кожна ракета чи дрон працює майже «всліпу», а для придушення ІADS на 500 км це неприйнятно.

3. Ударні засоби по глибині 500 км

Для досягнення глибини 500 км потрібні далекобійні високоточні засоби у великій кількості.

Ключові типи ресурсів:

Крилаті ракети «повітря–земля» та «земля–земля» з дальністю 300–500+ км: аналоги SCALP/Storm Shadow, JASSM‑ER, крилаті ракети морського базування тощо.
Балістичні та квазібалістичні ракети (оперативно‑тактичні): що можуть накривати 300–500 км і вражати укріплені позиції РЛС/ЗРК, КСП (командні пункти).
Рої дешевих БПЛА‑камікадзе: масований «засмічуючий» удар для вимотування боєкомплекту ППО й змушення її розкритися, після чого працюють високоточні ракети.
Протирадіолокаційні ракети (ARM): спеціалізовані ракети, що наводяться на випромінювання РЛС ППО, – це базовий інструмент SEAD у НАТО.

У класичних кампаніях типу «Буря в пустелі» до 30% усіх перших бойових вильотів було відведено на SEAD, причому потрібні були спеціалізовані літаки і значні запаси ARM‑ракет.[1][8] Для фронту довжиною сотні кілометрів і глибини до 500 км йдеться про тисячі високоточних боєприпасів і десятки тисяч дешевших дронів для перших тижнів кампанії.

4. Авіація та РЕБ

Для стабільного подавлення ППО на такій глибині потрібні потужні повітряні сили, що можуть діяти в умовах частково збереженої ППО противника.

Потрібні:

Тактична авіація 4+/5‑го покоління: літаки з малопомітністю, сучасними РЛС і системами самооборони, здатні нести далекобійні ракети класу ARM/крилаті ракети.
Спеціалізовані SEAD‑платформи: екіпажі й борти, заточені під придушення ППО (як колись F‑4G, EA‑6B, нині F‑16CJ, EA‑18G тощо), з комплексами РЕБ і набором протирадіолокаційних ракет.
Літаки/БПЛА РЕБ: системи активного радіоелектронного придушення, які «забивають» РЛС, канали зв'язку й наведення ЗРК, створюючи «вікна» для проходу ударних засобів.
Літаки ДРЛВ (AWACS): для контролю повітряної обстановки й управління авіацією та безпілотниками на великій глибині.

Стандартна натівська практика: перед кожною хвилею ударів по глибині працюють SEAD‑борти й РЕБ, що відкривають коридор, а потім його підтримують повторними ударами і періодичними рейдами по РЛС та ЗРК, які відновлюються.

5. Артилерія, РСЗВ і сухопутний компонент

До глибини 70–150 км значну частину ППО можна подавляти засобами сухопутних військ.

Потрібно:

Далекобійна ствольна артилерія (52‑калібрні системи з високоточними снарядами типу Excalibur, Vulcano тощо) з дальністю 40–60+ км.
РСЗВ з коригованими боєприпасами: системи типу HIMARS/MLRS з GMLRS (70–90 км), ATACMS/мінімум аналогами до 300 км, перспективно – далекобійні ракети 300–500 км.
Спеціальні підрозділи (SOF): диверсійні/рейдові групи, які можуть знищувати ключові РЛС, вузли зв'язку та командні пункти в глибині (тактика «SEAD‑рейдів» описується і для України).

Доктрина НАТО розглядає придушення ППО як «спільну» (joint) задачу – артилерія, РСЗВ, авіація, флот та SOF діють скоординовано по єдиному плану.

6. Масштаб та тривалість ресурсів

Важливі не тільки «типи» ресурсів, а й масштаб:

У перший тиждень великих операцій до чверті–третини усіх бойових вильотів і значна частина ракет/боєприпасів часто йдуть саме на SEAD.
Придушення ППО – не одноразова акція, а постійний процес: противник переміщує ЗРК, маскується, відновлює позиції, ставить макети; потрібні регулярні удари по нововиявлених цілях.
Для глибини 300–500 км доктрини західних армій говорять про рівень армійського корпусу/об'єднання, з відповідними обсягами далекобійних засобів і розвідки.

Тобто, щоб реально подавити російську ППО на фронті і глибині до 500 км, потрібно фактично мати повноцінну систему SEAD рівня НАТО: розвідка (включно із супутниками), масові далекобійні ракети й БПЛА, спеціалізована авіація та РЕБ, далекобійна артилерія і РСЗВ, плюс добре налагоджене спільне управління операцією.

Скільки це по часу та фінансам?

Щоб подавити ППО РФ на лінії фронту з глибиною 500 км, за аналогією з історичними кампаніями, потрібно 2–6 тижнів інтенсивних ударів для початкового прориву, з подальшим підтриманням у місяці, а витрати сягнуть мільярдів доларів на місяць залежно від масштабу й ефективності.

Часові рамки

Придушення ІADS – це багатоступеневий процес, що триває тижні, а не години.

Початковий етап (2–7 днів): масовані удари по ключових РЛС, ЦСП і дальніх ЗРК для створення коридорів; у Desert Storm фазу SEAD на південному Іраку завершили за 2 дні, але це з тисячами вильотів і ракет.
Основна фаза (1–5 тижнів): систематичне знищення середньої/ближньої ППО, переміщених ЗРК; повітряна кампанія Desert Storm тривала 38 днів із 30% вильотів на SEAD у перший тиждень.
Підтримка (місяці): постійні рейди, бо РФ відновлює ППО; в Україні за 2025 рік один підрозділ знищив $4 млрд активів ППО, але повне подавлення не досягнуте.

Для фронту ~1000 км це вимагає паралельних операцій, з розвідкою/ударами 24/7; повний контроль повітряного простору – 1–3 місяці.

Фінансові витрати

Витрати залежать від типу озброєнь, але за аналогією з Desert Storm – $500 млн–$2 млрд на день для великої кампанії (включно з пальним, ремонтом, боєприпасами).

Тип ресурсу	Вартість за одиницю (приблизно)	Приклад для кампанії (на тиждень)
Крилаті ракети (JASSM/SCALP)	$0.5–2 млн	500 шт. = $250–1000 млн
HIMARS/ATACMS/GMLRS	$0.1–1 млн за ракету	2000 шт. = $200–2000 млн
Дрони-камікадзе (рої)	$20–200 тис.	10 000 шт. = $200–2000 млн
Протирадіолокаційні (HARM/ARM)	$0.25–1 млн	300 шт. = $75–300 млн
Авіаційні вильоти SEAD	$50 тис.–$1 млн за виліт	1000 вильотів = $50–1000 млн

Загалом на місяць: $10–50 млрд для повномасштабної операції рівня НАТО (враховуючи логістику, розвідку, РЕБ); в Україні дрони дали співвідношення 1:800 (витрати:урон), але для 500 км потрібні дорогі далекобійні засоби. Фактичні витрати нижчі при ефективній розвідці та дешевих дронах, але логістика/виробництво обмежують темпи.

Tim Vlas

ППО ворога