Якщо глянути ширше на події останніх 150 років, то українці були ще 28 років тому частиною російської імперії. Ця ідентичність, цінності так просто не зникають за три десятки років. Бо цінності, культура створювались 300 років.
Як частина імперського проекту українці брали участь у війні, конфлікті культур з пруським, англо-саксонським, східно-європейським світом.
Для країн Східної Європи(Румунія, Угорщина, Польща, східна Німеччина) українці в 1945-1990 були частиною колонізаторів, російського імперського проекту. Тобто в сенсі військової потуги, організаційному були окупантами, колонізаторами.
З 1990 по 2005 українці, Україна практично перестали бути частиною імперського проекту, народи Сх. Європи приєднались до проекту ЄС і вирвались вперед економічно, цивілізаційно, відновили природну структуру муніципалітетів, місцевого самоврядування. Збудували на західних кредитах сильну економіку.
Україна змушена була всі 28 років «вичавлювати по краплині з себе раба», відмежовуватись від російського імперського проекту і вести економічну, управлінську, культурну а з 2014 гарячу війну з метрополією.
ЗДА, ВБ і Європа вважали за потрібне обдурити Україну, змусили віддати за безцінь ядерну зброю, підгодовували грантами руйнівників, лібералів, засилали «економічних убивць» як радників. Чим зруйнували економіку УРСР за десять років в1990-2000 рр.
Україна не мала змоги вести війну на два фронти з колишньою метрополією та старими імперіями Європи. Радники ЗДА з позиції власних інтересів не були зацікавлені у сильній Україні протягом 1990-2011 років. Адже сильна Україна могла утворити певний союз з колишньою метрополією і відновити вплив на Східну Європу.
Тому цілі, політика USA, EU, РФ у пригнобленні і ослабленні України 20 років до 2010 співпадали. Вони грабували як могли країну, перетворювали на сировинний придаток, джерело дешевої робочої сили та повій для європейських та московських борделів.
Точкою біфуркації стали 2014-16 роки. Україна здивувала Європу і ЗДА, коли за мінімальної підтримки заходу змогла встояти у гібридній війні. Історики ще мабуть дізнаються про пакти Путіна-Меркель-Олланда-Обами з поділу зон впливу в Україні.
Порошенко опинився в ситуації Богдана Хмельницького 1653 року, коли був змушений шукати хоч якихось тимчасових союзників у війні з Московією.
Президент робить складний вибір у ситуації свинарчуків, мартиненків, кононенків: швидко покарати, але вратити лояльність системи, або захистити, але втратити легітимність.
Німеччина, Польща, Угорщина, ЗДА за минулі п'ять років показали своє справжнє ставлення до України і українців. Звичайно їм свої польські, німецькі, американські інтереси ближче за українські. Так і має бути. Українцям час збагнути, зрозуміти свої власні інтереси. Чим вони відрізняються від польських, німецьких, російських, американських. В світі неоімперій, постмодерну, постправди боротьба триватиме. Людство ще не позбулость цінностей минулих двох тисяч років. Навіть про людство зарано говорити є окремі старі і нові цивілізаційні проекти, центри впливу з власними інтересами.
Просто уявіть як Меркель, Обамі, Олланду спілкуватись з Путіним, Порошенко. Вони бідні чиновники хоч і президенти, канцлерин. Путін і Порошенко це олігархи, мільярдери, східні деспоти з кількасоттисячними арміями. Лише Порошенко має 250 тис. військових, 200 поліціантів і 60 тис. нацгвардійців. 500 тисячна армія в центрі Європи, навіть якщо лише 10% з яких брали участь у реальних бойових діях це нечувана потуга для Європи. Можете лише уявити як «сцуть» у Брюселі, Берліні, Парижі, Варшаві. Адже невідомо хто стане президентом. Якщо Бойко, Тимошенко, Зеленський, то Україна за 5-10 років знайде компроміс з Росією. І до українських 500 тис. додадуться 1 млн московської армії з ядерною зброєю. Чи будуть ЗДА захищати ЄС? Велика Британія вже втекла, англо-сакти відчувають «чим пахне», про майбутній переділ Європи навіть не хочуть поки думати.
Те, що переділ сфер впливу у Східній Європі в наступні 25 станеться вже доконаний факт. Жереб кинуто, Рубікон перейдено.
