В ІТ все «простіше». Є глобальний ринок, на який теоретично можна вийти, якщо продукт має попит. Все десятки раз проаналізовано за минулі 30 років. Є «рибні» місця з купою інвесторів в Каліфорнії. Якщо нема продукту, але є навички ведення бізнесу, то можна «пиляти аутсорс», там дещо простіше, але поріг входження набагато зріс порівняно з 1994-2005 роками.
З літературою все складніше. Є перекладна література, яка з блакитного океану за десятиліття перетворилась на червоний. Жодних інновацій. Все як 100 років тому.
Є високомаржинальні червоні англо-, іспано-, франко, німецькомовні ринки.
Ринок української літератури поза межами України майже ніхто не розвиває. Без експорту української культури в світ на плечах кількох титанів це майже неможливо. Поодинокі «партизанські» переклади десятка авторів. Потужних спроб продати 7 млрд людей українську літературу і культуру не було.
Такі спроби мають спиратись на підтримку держави, дипломатів, університетів, діаспори. Потребують сильної, сучасної, цікавої літератури, плеяди письменників та поетів, які будуть цікаві людству.
Це працює приблизно так, можу звичайно помилятись. Раз на сто-двісті-триста років в декількох народів народжується генії. Толстой, Достоєвський, Набоков у російській культурі, Ніцше, Гете, Ремарк в німецькій, Гемінґвей в американській, Марк Аврелій в римській.
В українській вже народжувались Шевченко, Косач, Курков, Забужко. Може ще хтось з'явиться.
