Опубліковані інтерв'ю Зеленського, Єрмака, Кулеби підтвердили те, що було очевидно ще з осені і аж до мінус третього дня війни: уряд Зеленського в широкий наступ росіян вірити відмовлявся.
А визнати такий ризик, і почати готувати країну до вторгнення «на всяк випадок» вони не схотіли. Лікарні там, плани евакуації, мінування, укриття, ТРО, підняти зарплату війсковим, прийняти закон про зброю, та багато чого. Те, наприклад, що Мрію накрили на аеродромі, вина не тільки керівників АНТК. Так, вони не змогли вчасно зорієнтувались, але керівництво країни мало поставити їм задачу розробити план дій загодя.
Розмови про «втрати бюджета 7 млрд на місяць», то, звійсно, лише відголоски їхньої осінньої логіки, основаної на вірі в те що війни не буде. Її не буде, а ми, як лохи якісь, потратимо гроші на армію? Втратимо рейтинг через непопулярні (у зевиборців) міри? Та ще й потім виглядатимемо дурнями, коли Путін не нападе?? Ніт!
Потім бюджету довелось втратити набагато більше, а країні переходити на військові рейки вже під бомбами. Має бути самоочевидно, що до прильота бомб та приїзду танків готуватись до оборони набагато зручніше ніж вже під обстрілом.
Єдиним виправданням небажання уряду вірити в війну є нечувана нахабність планів Путіна. Так, танки, ракети, авіація, але спроба захопити сорокамільйонну країну армією в двісті тисяч — ну ніяк цифри не сходяться. Розбити українську армію в полі — так, вірогідно. Захопити, окупувати і втримувати міста-мільйонники такими малими силами, без другого та третіх ешелонів, без прикриття комунікацій? Неймовірно.
Тепер ми знаємо, що, незважаючи його на дикість і відірваність від реальності, план Путіна був саме таким. Він не передбачав спротиву українців. Навпаки! Він розраховував на те, що ЗСУ розбіжиться, а українська поліція перейде на російську сторону і почне ловити партизан. Що окупаційні сили можна буде рекрутувати прямо на місці, і задача буде скоріше, як з тисяч бажаючих вибирати надійних.
Бойові групи росіян, заїзджаючи в Харків, думали що їх там чекатимуть. Хтось навіть, коли кончився бензин, зайшов у поліцію і попросив їх заправити, щиро очікуючи підтримки. Харківська поліція здивувалась, і видала їм натомість кайданки. А колону росгвардійців, що мала розганяти поодиноких протестантів, українці спалили на під'їзді до міста.
План пішов настільки шкереберть, що Росія ув'язалась в війну, до якої була не готова, на яку не розраховувала, і на якій вона надірветься. Путін такої війни не хотів точно. Коли титанічний масштаб прорахунку став деяким росіянам очевидним, там навіть висували версії що усе це є комбінацією ворогів, щоб втягнути Росію у затяжну війну. Мовляв, американці нарошне змушували Україну прикидатись беззахисною. Чи, може, китайці НацЛідера підбили напасти, щоб подивитись на сучасну війну збоку.
Мені ж здається, що одним з факторів рішення напасти була саме показова беззахисність та неготовність України.
Наші дивились на 200 тис. війска, на триденні запаси їжі, на відсутність другого ешелону — і не вірили, що росіяни всерйоз збираються завоювати Україну.
А вони дивились на відсутність ТРО, запасів крові в лікарнях, мобілізаційних заходів — і не вірили, що Україна всерйоз буде захищатись!
«Не трамвай — об'їде. Не пеньок — відскочить». Ну от і маємо. Україці дико недооцінили ненависть та зневагу до нас росіян. Росіяни дико недооцінили волю та здатність українців давати відсіч. Тепер має лишитися тільки один.
Накоротко:
- наша русофобія недостатня
- до малоймовірних, але потенційно катастрофічних подій таки треба готуватись
