В Амстердамі є чудовий морський музей. Там стоїть припаркований середньовічний корабель, по якому можна ходити, лежати в гамаках матросів, вдивлятись в крихітні каюти офіцерів. Дивуватись як там взагалі уміщались люди. Навіть капітанська каюта там лише невеличка комірка, тільки й того що окрема.

Можна полазити трюмом, потягати ящики блоками, примірятись як воно було заряджати гармату. Все дуже наочно, вжитись в історію легко.

А ще там є виставка присвячена работоргівлі. «Чорна сторінка» називається. Там так само наочно показується: як воно, лежати покотом в темному трюмі, бік обіч з іншими такими невдахами. Якими кайданами вас закували. Якими плітками били.

«Вас», тому що виставка всіляко намагається підкреслити: це були люди. Такі як ви. Автори послідовно уникають слова «раби», вони пишуть «в'язні». Розповідають з відеоекранів їхні історії. Історії зазвичай кінчаються смертю чи в морі, чи вже на плантації.

Чи от таке. Плив собі рабовласницький корабель Leusden, попав в бурю біля берега, став тонути. Екіпаж сів в шлюпки та повеслував до берега. Перед цим ретельно забивши гвіздками трюм, щоб в'язні було не повилазили і не підняли бучу. Сімсот людей пішли на дно.

Вказується, що тим часом в самій Голандії, на грошах отриманих від работорговлі та колоніальних товарів, розвивались ремесла, банківська справа, зростав добробут міщан. Навіть якщо ти особисто не пхав негрів у темний трюм, ти просто мав добру роботу в порту — все одно співучасник. Красиві будиночки ті побудовані на крові і людських стражданнях.

На виході виставка питає глядача, кнопкою голосування: як ви вважаєте, чи мусять голландці як нація вибачитись перед тими кого вони гнобили і якось їм ті кривди скомпенсувати? Кнопки так/ні.

Туди водять шкільні екскурсії.

Мене та виставка, напевне, вразила в Амстердамі найбільше. Мало того, що вони дітям розповідають про чорну сторінку історії, так ще й спонукають їх брати відповідальність на себе. За злочини навіть не прадідів, а двохсотлітньої давнини.

І це не було їм накинуто зверху, як Німеччині в ході денацифікації після другої світової. Це голандці самі. Це для чогось вони самі ввели заклик «платити і каятись» в центральний музей. І їхній уряд як мінімум дав на це добро.

Неймовірно.

Я думав над тим. Я не міг зрозуміти навіщо це було робити голандському суспільству. Можна ж було б просто забути і відкидати всі звинувачення, як робить багато інших держав. «Часи були такі».

Можливо, цим вони привчають учнів змалечку калібрувати свій моральний компас самим. Нагадують, що «усі так роблять» зовсім не дорівнює «так правильно». Що якщо, скажімо, суспільство відводить жінкам роль тільки матері та кухарки — це ще не означає що так і має бути. Якщо сучасних негрів в США кидають за грати в п'ять разів частіше за білих — може це не випадковість. Можливо, гноблення просто поруч, і треба лише відкрити очі щоб його побачити.