Сьогодні в Одесу завітали іранські підарунки, літаючі мопеди під назвою Shahed-136 aka Герань-2.
В суперечках про ці іранські БПЛА було зламано вдосталь списів, їм приписувались неймовірні характеристики чудо-зброї, яка знищить всі наші хімарси. Зокрема, заявлялось про дальність польоту 2500 км(!), оснащення штучним інтеллектом, здатність взаємодіяти «роєм» від п'яти штук, непомітність для радарів.
Step-by-step розберемо кожний пункт міфотворчості про цей БПЛА.
Що це таке?
Як заявлено, Shahed-136 це баражуючий боєприпас (loitering munition) за типом. Після запуску, такий боєприпас має знаходитись певний час в заданому районі, очікуючи на появу заданої цілі. Наприклад, очікуючи на увімкнення радару зенітної системи. Після цього, виконується атака на виявлену ціль. За конструкцією, Shahed-136 це композитна безхвостка, має дельтоподібні крила з вінглетами на кінцях. Двигун зі штовхаючим повітряним гвинтом розташовані позаду.
Про дальність
Найбільший міф щодо цього персидського летадла. Заявлена дальність у 2500 км одразу привернула увагу до цього БПЛА, характерний запах «аналоговнету» ледь-ледь відчувався також. Почнемо з двигуна.
На Shahed-136 стоїть поршневий чотирицилиндровий авіаційний двигун іранської фірми Mado MD-550. В свою чергу, це копія німецького двигуна L550 від фірми Limbach. Притомний даташит на цю серію двигунів тут. Двигун має потужність 50 к.с. та питому витрату пального на рівні 340-440 г/к.с*год. Щоб подолати 2500 км, цей апарат має провести в повітрі не менше 13,5 годин (за умови, що політ весь час проходить на максимальній швидкості ~185 км/год). За таких умов, цей БПЛА витратить не менше 230 кг палива, що перевищує заявлену загальну масу 200 кг. Реалістичніше виглядає запас палива в 100 кг (половина від загальної маси), на ~6 годин польоту на дальність ~1000 км. До отримання більш-менш цілого екземпляра Shahed-136 для вивчення, звісно.
Крім того, для баражуючого боєприпасу «дальність» в кілометрах вказує на тривалість польоту, бо дійсна дальність використання обмежена дальністю дії системи зв'язку.
Про наведення
Наступний міф — про систему наведення, яка дозволить полювати на критично важливу нам західну техніку.
Однак, на всіх публічно доступних фото цього апарату не виявлено оптико-електронної станції наведення, яка необхідна аби шукати ціль, визначати пріоритетні цілі та виконувати наведення боєприпасу на задану ціль. Що залишає небагато опцій для можливого принципу наведення: інерційна система наведення + наведення по GPS/ГЛОНАСС або ж протирадарна «голова» для ураження активних радарів противника. Це вказує на достатньо обмежені можливості цього БПЛА, особливо проти рухомих цілей.
Для порівняння, ізраїльський баражуючий боєприпас Mini-Harpy з наявною оптико-електронною станцією наведення:
Про використання Shahed-136
В якості пускової установки для цих БПЛА використовують шасі звичайних вантажівок. Як видно на фото, п'ять таких БПЛА вміщаються в кузов. Стартує цей БПЛА за допомогою стартового ракетного двигуна, далі вже працює його основний поршневий двигун з повітряним гвинтом. Саме через ці кадри виникло припущення, що ці БПЛА працюють групами від 5 шт.
Попередньо, цій системі закидали наявність ШІ та можливість виконувати атаки так званим «роєм», тобто групою БПЛА, які обмінюються між собою інформацією та здатні реагувати на зміну умов в заданому районі, розподіляти між собою цілі тощо. Звісно, детально про ці можливості можна буде казати після отримання більш-менш цілого екземпляра Shahed-136 для вивчення. Проте, продемонстрована сьогодні поведінка БПЛА в нальотах на Одесу не виявила зайчатків ШІ чи «роїстості»: послідовний прольот декількох Shahed-136 з характерним шумом, на достатньо великій висоті (~200-300 метрів), без зміни висоти та курсу і з невеликою швидкістю (~120-150 км/год).
Власне, вундерваффе з БПЛА Shahed-136 вийшло так собі. Якщо відкинути аналоговнетну рекламу, це простий ударний одноразовий БПЛА, який малопомітний через свою конструкцію та здатний принести в стаціонарну ціль ~20-30 кг бойової частини.
