«Чи може Росія розділити Європу?» — так називається стаття у Foreign Affairs директорки римського аналітичного «Інституту міжнародних відносин» Наталі Точчі.
Вона пише про те, що «на ранньому етапі війни ЄС продемонстрував надзвичайну рішучість». (Ідеться, як це часто буває в західних медіа, не про 2014 рік, а про події, що розгорталися після 24 лютого цього року.) Офіційний Брюссель, який «ніколи не відрізнявся швидкістю», спромігся за лічені тижні затвердити «наймасштабніші санкції, які коли-небудь застосовувалися». Німеччина оголосила про «приголомшливі» 100 мільярдів євро додаткових військових витрат, а ЄС вперше полегшив передачу зброї третій стороні. Європа також погодилася надати тимчасовий захист мільйонам українських громадян, а в червні Європейська Рада офіційно надала Україні та Молдові статус кандидата в ЄС.
«Однак відтоді імпульс у Брюсселі ослаб», — пише Точчі. Нафтове ембарго, яке узгодили країни-члени ЄС, запровадять не негайно, що дозволить Росії адаптуватися. Про ембарго на купівлю російського газу зараз не йдеться. Натомість Росія, як хоче, обмежує поставки газу до Європи.
За оцінками Міжнародного валютного фонду, у разі повного припинення поставок російського газу в Європу економіки деяких країн, зокрема Чехії, Угорщини, Словаччини та Італії, можуть впасти більш ніж на п'ять відсотків. Зима буде холодною і дорогою. «Посилення економічного тиску вже починає мати тривожні наслідки в європейській політиці. У таких країнах, як Італія та Франція, популістські та праві націоналістичні партії використовують аргумент про вартість війни, щоб згуртувати громадську підтримку», — йдеться в статті.
Ще один привід для переживань, на думку Точчі, — це зростання геополітичного розколу між Сходом Європи, де країни Балтії та Польша підтримують курс на болючі санкції та потужну військову підтримку України, та Заходом, де такі країни, як Італія, Франція та Німеччина схиляються до компромісу з Росією.
Другий розкол, як пише Точчі, проходить із півночі на південь Європи. «З огляду на ймовірність рецесії та, можливо, навіть стагфляції, різниця у вартості запозичень між північними та південними державами-членами ЄС, зокрема між Німеччиною та Італією, зростає», — йдеться в статті.
Всі ці розбіжності — саме те, на що сподівався Путін, пише Точчі. «На думку Москви, ліберальні демократії мають низький больовий поріг: вони не здатні грати в довгу гру, якщо за це доведеться заплатити високу соціальну чи економічну ціну», — зазначає дослідниця. Москва усвідомлює, що санкції завдають Росії колосальної шкоди. У Кремлі також знають, що з часом збитки зростатимуть. Тож їхня надія — що Європа впаде першою.
Наталі Точчі також пише про те, що чим жорстокіший Путін та його армія в Україні, тим більше шансів, що Європа залишатиметься єдиною. Але чи будуть країни ЄС і далі підтримувати жорсткі санкції та надання Україні зброї, якщо Кремль змінить тактику? Цілком імовірно, що, з огляду на великі втрати, Москва вирішить на користь тимчасового скорочення бойових дій — щоб дозволити своїм силам відпочити і перегрупуватися. «Таким чином, найбільший ризик, з яким можуть зіткнутися європейські лідери, є прихованим: якщо російські операції в Україні вщухнуть і Москва почне натякати на якийсь компроміс чи перемир'я, європейці можуть потрапити в пастку», — пише Точчі.
Саме тоді, коли насильство вщухне, Захід повинен продемонструвати свою справжню стійкість і подвоїти підтримку Києва, вважає дослідниця. Наталі Точчі пише, що російсько-українська війна стала чи не найважчим випробуванням для ЄС за останні кілька десятиліть. Щоб пройти його гідно, європейцям «потрібно буде віднайти власну рішучість і силу».
Автор: Олена Ремовська
