«Ми будуємо саме таку країну! Країну, яка завжди готова дати відсіч. І не важливо: агресор, вірус, світова криза. Країну, де ті, хто без бою подарував частину території, будуть давати свідчення, а не проповіді про патріотизм».

Самі ці слова сказав президент Володимир Зеленський виступаючи 24 серпня, в День Незалежності у 2020р. Вже за декілька місяців, виступаючи перед парламентом, пан президент, зробив не менш гучу заяву: «А ті, хто без бою віддав Крим, мають нести відповідальність… Хочу, щоб всім було зрозуміло: питання не в помсті, питання в справедливості. Суспільству потрібні відповіді»

І, хоч, потім були ще тисячі слів і сотні промов і відосиків, нам усім випала можливість, сьогодні, порівняти сказане із зробленим, озвучене і реалізоване гарантом нашої держави.

Чому саме зараз варто про це згадати?

В дні, коли ворог не просто погрожує Україні, брякаючи зброєю, він демонструє готовність повномасштабного вторгнення, визнає незалежність квазі утворень в ОРДЛО, офіційно вводить свої війська на територію України і не приховує своїх кровожерливих планів? А тому, що наш президент і його команда, можуть, вже за декілька місяців, сісти «на ту ж лаву» поруч з тими ж людьми, на адресу яких були сказані ці правильні слова.

Ні винних, ні відповідальності. Навіть плану нема.

За ці два роки ми чули і про існування планів «А», «Б», «Е» і так до кінця алфавіту, ми чули про абсолютну підтримку західних партнерів, ми чули про готовність нашої економіки, про високі моральні якості і, до максимуму, піднятий бойовий дух представників влади, які цілодобово працюють на благо Вітчизни (питання ще якої), про готовність як «розмовляти з чортом», так воювати до останнього (сподіваюсь що не українця) – ми чули що завгодно, але тільки не реальний план розв'язання воєнного конфлікту, повернення наших територій і людей, стабілізації економіки і підвищення соціального захисту населення. А ще ми з вами чули про відповідальність, яка ніяк не настане.

Ніхто із чиновників-«голубів миру", які колись здали ворогу Крим, навіть не спробувавши надавати Росії по зубах і зупинити війну ще на півострові, не поніс відповідальності. Ніхто.

Чи буде Мінськ-3?

Тепер, коли вже осушені, раніше підняті, представниками влади, бокали за скинутий зашморг "мінських угод", а хміль вивітрився, і президенту і нам варто реально подивитися на речі. Так, "мінські угоди" більше не актуальні. Так, їх вже не потрібно виконувати в укладеному, ще Порошенко, вигляді. Але тепер, коли наші партнери вже продемонстрували свою занепокоєність, допомогли нам кредитами і остаточно підтвердили, що воювати за нас не будуть – реальність перестає бути райдужною, навіть для такого оптиміста, як наш пан президент. Зеленського, і всіх нас, може чекати, навіть, не позорний Мінськ-2, альтернативу якому Офіс президента так і не надав, хоч часу в них було достатньо, а кривавий Мінськ-3, який демонтує нашу державність.

І наостанок…

Захопившись грою у великих державників, у Офісі президента забули, що відповідальність буде не іграшковою, а справжньою, настільки ж справжньою, як і кров кожного, хто віддав іще віддасть своє життя за Україну.

Зараз же вся надія на #ЗСУ , органи безпеки і оборони і на те, що у вищому воєнно-політичному командуванні державою є розумні, холодні голови і гарячі, віддані Україні серця.