Ні для кого не секрет, що державні підприємства завжди були такою собі годівничкою для певного кола людей. Так тривати безкінечно не могло і вже в 2015р., на вимогу європейський партнерів, в Україні розпочалася реформа корпоративного управління. Суть реформи полягала в тому, щоб діяльність наших державних підприємств стала прозорою і відповідала високим міжнародним стандартам, а самі підприємства стали інвестиційно привабливими і ефективними. Але знову щось пішло не так.
Та завзятість, з якою підійшли до реформи українські урядовці і іноземні радники мала б дати дійсно хороший результат, але вилилася вона в створення такого собі «комітету з призначень керівників особливо важливих для економіки підприємств». Цей комітет відбирає на посаду керівників державних підприємств і членів наглядових рад які потім, фактично, і керують підприємством затверджуючи його стратегію, положення тощо. І тут почалося найцікавіше. Українська влада так хотіла прозорості і незалежності, що до складу комітету з призначень ввійшли експерти, переважно, далекі не тільки від державних підприємств України, а й від неї самої. Склад декілька разів змінювався переважно через зміни в Кабінеті Міністрів і сьогодні виглядає так:
Комітет з призначення
- Джейсон Пеллмар - Голова Комітету - Голова регіонального представництва Міжнародної фінансової корпорації (IFC) в Україні, Білорусі та Молдові – громадянин США.
- Маттео Патроне - Керуючий директор Європейського банку реконструкції та розвитку у країнах Східної Європи та Кавказу - громадянин Італії.
- Ваграм Степанян - Постійний Представник МВФ в Україні – громадянин Вірменії.
- Марчін Свєнчіцкі - бізнес-омбудсмен України – громодянин Польщі.
- Матті Маасікас - посол Європейського Союзу, голова Представництва ЄС в Україні – громадянин Естонії.
- Сергій Марченко -Міністр фінансів України
- Юлія Свириденко - Перший віце-прем'єр-міністр України — Міністр економіки України.
Для тих, хто не зміг повірити очам, пояснюю. Голова комітету з призначень керівників і членів наглядових рад державний українських підприємств з першого дня його утворення – громадянин США. Ще чотири його члени – теж громадяни інших держав. І тільки два представники є громадянами України. До речі, український бізнес-омбудсмен теж не українець, а громадянин Польщі. Цікаво, правда?
От і постає логічне питання, інтереси якої країни сповідують ці незалежні експерти – громадянами якої вони є, України, в якій вони не жили, не живуть і жити не будуть, чи держави, де живуть їх родини, зберігаються заощадження, навчаються діти?... Для кого будують те світле економічне майбутнє ці люди? Для українців? Та не вже!
І можна було б радіти такому зірково-професійному складу цього над потрібного для економічного розвитку органу, але результат і досі більше від'ємний, а ніж нульовий. Один тільки Нафтогаз чого вартий, Це вже настільки незалежна від України державна компанія, що туди і урядову комісію з аудиту не допускають, не кажучи вже про якийсь державний вплив на власні ж ресурси. Про якусь відповідальність за подібні призначення мова взагалі не йде, адже колективні органи, як ми з вами знаємо, несуть колективну відповідальність, тобто жодної.
Тож чи побачили українці результат такої реформи? Так звісно. Але цей результат виявився ні чим не кращим ніж той, що був за попередні влади, а можливо ще гірше. Цей результат доводить, що ніякі іноземці, якими б фахівцями вони не були, не побудують нам щасливе українське майбутнє, його зробити зможемо тільки ми, своїми власними руками і відповідальністю.
