Якщо проблему визначити і назвати – її можна буде вирішити. Якщо, не називати речі своїми іменами, уникати справжньої суті і намагатися завуалювати те, що несе руйнацію – вижити буде неможливо.
Для перемоги у війні, необхідно сформулювати, що ми зможемо назвати перемогою і рухатися до цієї мети аж до самого її досягнення, навіть якщо це відбудеться через багато десятиліть. Для відновлення і розвитку необхідно визнати ті загрози, без ліквідації чи хоча б поетапному нівелюванні яких Україна не матиме шансів.
Отже коротко про ці загрози:
- Російсько-українська війна
Війна, яку розпочала Росія в 2014 році з анексії Криму та окупації частин Донецької й Луганської областей, а з 2022 року — з масштабного вторгнення на півдні, півночі та сході країни, є найбільшою загрозою для України. Це не просто військовий конфлікт, як часто можна почути у світових ЗМІ і досі — це війна за саме існування української державності в сучасному світі.
Масштабна агресія, ракетні обстріли всієї території, активні наступальні дії на фронті, втрата територій та людських життів — усе це несе системну загрозу майбутньому країни. Особливо небезпечною є недооцінка противника та легковажність частини суспільства щодо глибини й наслідків цієї війни.
На липень 2025 року значні території залишаються під окупацією. Їхнє повернення можливе лише військовим шляхом, що означає продовження активної фази бойових дій на невизначений термін. Це унеможливлює повноцінний розвиток економіки, руйнує інфраструктуру, шкодить екології, культурному середовищу, впливає на моральний стан населення.
Окрім військових загроз, Росія активно використовує інформаційні операції, терор проти цивільного населення, заборонені методи ведення війни (зокрема, тортури, хімічні речовини), порушуючи Женевську конвенцію. Натомість Україна дотримується норм міжнародного права, що іноді обмежує наші дії.
Проблеми переозброєння ЗСУ, дефіцит фінансування оборонної промисловості, дисбаланс у воєнних потенціалах між Україною та РФ вимагають нової стратегії воєнної безпеки. Зберігається й постійна загроза застосування ядерної зброї — не лише для України, а й для світової безпеки загалом.
- Іноземне втручання в державні процеси
На території України перетинаються інтереси багатьох держав — як великих геополітичних гравців, так і менш потужних, але впливових. Деякі з них просувають інтереси, що суперечать національним інтересам України.
Шпигунство, прихований політичний і економічний вплив, інформаційні маніпуляції, втручання в роботу органів влади — усе це використовуються для послаблення українського суверенітету. Такі дії часто маскуються під «реформи», «допомогу» тощо, однак їхньою справжньою метою часто є бажання отримати контроль над ресурсами, рішеннями та політикою України.
Через війну держава стає вразливою до такого втручання, а тому необхідна чітка система протидії зовнішнім впливам, з урахуванням безпеки, суверенітету та сталого розвитку.
- Корупція
Корупція — одна з найнебезпечніших внутрішніх загроз, яка, на жаль, не зменшується навіть під час війни. Вона підриває довіру до влади, паралізує ефективне управління, гальмує економічний розвиток, знижує боєздатність та деморалізує суспільство.
Попри наявність десятка антикорупційних органів, результати їхньої роботи лишаються обмеженими. Корупція пронизує всі рівні — від місцевих рад до сектору оборони й національної безпеки.
У мирний час корупція викликає байдужість і зневіру, але в умовах війни — вона смертельно небезпечна. Її наслідки проявляються в нестачі амуніції, неналежному управлінні ресурсами, втраті підтримки з боку громадян і міжнародних партнерів.
Необхідна комплексна боротьба з корупцією, яка охоплює юридичну, політичну, економічну, освітню й моральну сфери. Без цього країна ризикує втратити не лише довіру, а й шанс на майбутнє.
- Економічна криза
Війна зруйнувала значну частину економіки України:
- падіння ВВП на понад 35%;
- масова міграція й втрата кваліфікованих кадрів;
- знищення інфраструктури, промисловості та логістики;
- критична боргова залежність та відсутність інвестиційного клімату.
Світовий банк прогнозує повільне відновлення економіки, а тим часом посилюється ризик відтоку мізків і втрати людського капіталу. Усі ці процеси загрожують стратегічному майбутньому країни.
Окрім того, економічна криза веде до:
- послаблення фіскальної політики;
- зростання кредитних ризиків;
- деградації промислового потенціалу;
- нестачі інновацій та інвестицій.
У такій ситуації будь-яка помилка чи бездіяльність може мати незворотні наслідки. Економічна стабільність — це основа безпеки та стійкості держави.
- Зміна клімату та екологічні катастрофи
Україна, як і весь світ, уже відчуває наслідки зміни клімату:
- часті зливи, повені, посухи, шквали;
- падіння врожайності сільськогосподарських культур;
- зростання температури поверхневих вод, що ускладнює роботу АЕС і ТЕС;
- загроза затоплення прибережних міст (Затока, Лазурне, частково Одеса, Маріуполь, Бердянськ).
Уже до середини XXI століття 70% сільськогосподарських угідь потребуватимуть додаткового зрошення. Це може зменшити врожай на 40–60% і викликати продовольчу кризу.
Зміна клімату впливає на всі сектори: енергетику, водне господарство, промисловість, урбаністику. У поєднанні з війною екологічні проблеми можуть перерости в катастрофу, якщо їх ігнорувати.
Отже, кожна з цих загроз — не ізольована. Вони тісно переплетені між собою й утворюють ланцюгову реакцію, яка впливає на всі сфери життя: від обороноздатності до ментального здоров'я суспільства.
Україна може й повинна подолати ці виклики. Але для цього потрібна єдність, стратегічне бачення, рішучі дії й підтримка на всіх рівнях — від громадянина до міжнародної спільноти.
