Спроби депутатів з Комітету по нацбезпеці та обороні продавити сьогодні включення до порядку денного законопроекту №6688 провалилася. Але залишається вирогідність, що до кінця поточної сесії законопроект винесуть на голосування.
Якщо ж за нього проголосує більшість депутатів, ми отримаємо одночасно: досудове блокування будь яких сайтів (підозрюю, що це насамперед будуть застосовувати до антикорупційних сайтів), український аналог «роскомнадзору», а також неможливість у подальшому обговорювати аналогічні дії будь якої гілки влади, тому що це підпаде під пункт про «здійснення впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста)»
Ось сам законопроект №6688: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62236, минулорічні заяви медіа організацій : https://netfreedom.org.ua/spilna-zajava-gromadskych-organi…/, https://netfreedom.org.ua/gromadski-organizatsii-vymagayut…/, заява коаліції «За вільний Інтернет», юридичний аналіз http://internetua.com/uaridicseskii-analiz-proekta-zakona-6… і позиція «Українського КіберАльянсу» http://tyzhden.ua/News/216315.
Неодноразово за останній тиждень лунали заяви і від депутатів і від авторів законопроекту, якщо не №6688, то як захистити інофпростір України від фейків та ворожого впливу, особливо з наближенням виборів.
Пропоную увазі читачів мого блогу переклад французького законопроекту, створеного з аналогічною метою. Ключових відмінностей від сумнозвісного №6688 три: 1. рішення може приймати виключно суддя, 2. спочатку штрафи, а потім інші санкції, 3. тільки на 3 місяці у передвиборчий період.
Ну і щоб не відволікати вас від тексту, пропоную ознайомитися з його прямим перекладом.
Переклад пояснювальної заяви щодо запропонованого законопроекту №799
та переклад тексту законопроекту комітету з питань культури та освіти №990
N° 799
НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ
КОНСТИТУЦІЯ ВІД 4 ЖОВТНЯ 1958 РОКУ
ПЯТНАДЦЯТЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Зареєстровано в Президентстві Національної Асамблеї 21 березня 2018 року.
Запропонований законопроект
стосується боротьби з неправдивою інформацією,
(подається до Комітету з питань культури та освіти, коли не створено спеціального комітету в термін, передбачений у Статтях 30 та 31 Регламенту.)
його представляють пані та панове:
Richard FERRAND, Yaël BRAUN-PIVET, Bruno STUDER, Naïma MOUTCHOU, Gabriel ATTAL, Patrice ANATO, Sophie BEAUDOUIN-HUBIÈRE, Barbara BESSOT BALLOT, Danièle CAZARIAN, Olivier DAMAISIN, Benjamin DIRX, Stéphanie DO, Coralie DUBOST, Frédérique DUMAS, Alexandre HOLROYD, Dimitri HOUBRON, Denis MASSEGLIA, Monica MICHEL, Pierre-Alain RAPHAN, Stéphane TESTÉ, Caroline ABADIE, Damien ADAM, Saïd AHAMADA, François ANDRÉ, Pieyre-Alexandre ANGLADE, Jean-Philippe ARDOUIN, Laetitia AVIA, Aurore BERGÉ, Danielle BRULEBOIS, Stéphane BUCHOU, Céline CALVEZ, Philippe CHALUMEAU, Fannette CHARVIER, Christine CLOAREC, Fabienne COLBOC, François CORMIER-BOULIGEON, Bérangère COUILLARD, Amélie de MONTCHALIN, Jennifer De TEMMERMAN, Audrey DUFEU SCHUBERT, Françoise DUMAS, Christophe EUZET, Valéria FAURE-MUNTIAN, Philippe FOLLIOT, Pascale FONTENEL-PERSONNE, Jean-Luc FUGIT, Séverine GIPSON, Joël GIRAUD, Fabien GOUTTEFARDE, Florence GRANJUS, Émilie GUEREL, Yannick HAURY, Philippe HUPPÉ, Monique IBORRA, Caroline JANVIER, Catherine KAMOWSKI, Rodrigue KOKOUENDO, Gaël LE BOHEC, Gilles LE GENDRE, Marion LENNE, Richard LIOGER, Brigitte LISO, Alexandra LOUIS, Jacques MARILOSSIAN, Sereine MAUBORGNE, Thomas MESNIER, Cécile MUSCHOTTI, Claire O"PETIT, Matthieu ORPHELIN, Catherine OSSON, Xavier PALUSZKIEWICZ, Sophie PANONACLE, Patrice PERROT, Anne-Laurence PETEL, Laurent PIETRASZEWSKI, Jean-François PORTARRIEU, Éric POULLIAT, Hugues RENSON, Xavier ROSEREN, Bertrand SORRE, Vincent THIÉBAUT, Agnès THILL, Nicole TRISSE, Frédérique TUFFNELL, Marie-Christine VERDIER-JOUCLAS, Martine WONNER, Jean-Marc ZULESI і члени групи La République en Marche та пов'язані із законопроектом, депутати.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАЯВА
Шановні пані, панове,
Недавні виборчі події показали наявність масштабних кампаній по розповсюдженню неправдивої інформації, спрямованої на зміну звичайного ходу виборчого процесу через послуги інтернет-зв'язку.
Незважаючи на те, що цивільні та кримінальні обов'язки авторів цієї неправдивої інформації можуть бути знайдені на основі існуючих законів, їх недостатньо для швидкого видалення контенту в Інтернеті, щоб запобігти їх поширенню чи повторній появі.
Проте запропоновані в цій перспективі заходи повинні бути узгоджені із збереженням свободи вираження поглядів.
Ця головна проблема є ще більш гострою в контексті дебатів на виборах, під час яких природньо висловлюються думки або аргументи, які противники кандидатів можуть вважати нещирими.
Для того, щоб зупинити будь-які дестабілізаційні операції, які можуть відбутися під час наступних виборів, передбачені три напрямки реформ:
- з одного боку, нові інструменти дозволять краще боротися проти поширення неправдивої інформації протягом виборчого періоду.
Це відбувається під час передвиборчих та виборчих періодів (тобто з дня опублікування декрету про виборців):
- заздалегідь, щоб нав'язати платформам підвищену прозорість, з тим щоб дозволити, з одного боку, державним органам виявляти можливі дестабілізуючі кампанії інституцій через поширення неправдивої інформації і, з іншого боку, щоб дозволити користувачам інтернету знати зокрема рекламодавця спонсорованого контенту.
- у наступному, ця процедура повинна забезпечувати унікальну свободу вибору та сприятиме досягненню цілісності.
Такою є мета І-горозділу.
В подальшому, з огляду на зацікавленість у боротьбі з розповсюдженням неправдивої інформації, відносно широкі зобов'язання прозорості будуть накладатися на платформи (соціальні мережі, пошукові системи, платформи для обміну контентом, інформаційні портали і т. д.), послуги які широко і витончено застосовуються тими, хто бажає поширювати неправдиву інформацію, не завдаючи неспівмірного збитку свободі торгівлі і промисловості.
Стаття L. 111-7 споживацького кодексу вже накладає на операторів онлайн-платформ зобов'язання лояльності стосовно споживачів. Це зобов'язання стосується їхніх загальних умов використання або їх методів пересилання, ранжирування та щодо знищення пропозицій створених в інтернеті.
Стаття L. 111-7 податкового кодексу також передбачає, що ці платформи повинні чітко демонструвати існування договірних відносин, капіталістичних зв'язків або винагороди на їх користь, оскільки вони впливають на оцінку контенту, на товари та послуги, що пропонуються або розміщуються в інтернеті. Це зобов'язання дозволяє, зокрема, вимагати, щоб платформи сигналізувались чіткою індикацією, наприклад, значком, що зміст виставлено для винагороди.
Що стосується конкретного питання боротьби з неправдивою інформацією протягом виборчого періоду, ці зобов'язання будуть доповнювати положення загального права про прозорість платформ, які випливають із статей L. 111-7 та наступних положень споживчого кодексу.
Ці зобов'язання щодо прозорості стосуються, зокрема, змісту інформації, яка виставляється за винагороду ("спонсорований" зміст) через мережі та пошукові системи, за межі певного рівня аудиторії. При дотриманні вимог, які вже застосовуються згідно зі статтею L. 111-7 податкового кодексу, вони стосуються особи рекламодавця та осіб, які контролюють його або від імені яких він діє, а також, за межами порогу, який визначається декретом, сумою, призначеною для висвітлення цього змісту.
Таким чином, інформаційний зміст, пов'язаний із реальністю навіть тоді, коли він не стосується безпосередньо дебатів на виборах, незалежно від того, чи є це предметом журналістської трактовки. У зворотному напрямку зміст, спрямований на просування товарів або послуг, таких як ті, що опубліковані на платформах електронної комерції, не зачіпається.
Подібні прозорі зобов'язання повинні, з одного боку, дозволяти державним органам забезпечити дотримання заборони комерційної реклами для цілей виборчої пропаганди (Стаття L. 52-1 Виборчого кодексу) та виявляти можливі кампанії дестабілізації інституцій або маніпуляції громадською думкою.
Використання "спонсорованого" змісту дійсно є одним з методів здобуття аудиторії, яка використовується для широкого розповсюдження неправдивої інформації. З іншого боку, ці обов'язки можуть слугувати інформуванню та навчанню користувачів інтернету, які використовують ці платформи, надаючи їм змогу, якщо вони бажають, знати конкретніше рекламодавця спонсорованого змісту.
У подальшому, коли поширюється неправдива інформація, лише втручання судді може узгодити свободу вираження поглядів та право на інформацію, з одного боку , а з іншого боку, збереження щирості голосування.
Оскільки кримінальний підхід недостатній для досягнення поставленої мети, Стаття 1 пропонує вводити в рамках виборчого кодексу нову дію у суперечному судочинстві в цивільному суді, реалізація якого обмежиться передвиборчим та виборчим періодами згаданими вище. Таким чином, судді буде покладено завдання оголосити стосовно третіх осіб, таких як веб-хости, платформи та постачальники послуг доступу до інтернету, стосовно заходів, спрямованих на припинення поширення неправдивої інформації незалежно від будь-яких тверджень їх відповідальності.
Метод, запропонований для них, надихається так званим "LCEN" (законом про довіру в сфері електронної економіки). Він буде застосовуватися, коли неправдива інформація (за винятком, звичайно, пародійного або сатиричного змісту) і така, що змінює щирість майбутнього голосування, розповсюджується в інтернеті як масово, так і штучно (це тобто, зокрема, за допомогою контенту, який спонсорується або рекламується за допомогою автоматизованих засобів, які називаються "ботами"). Суддя, який невідкладно приймає рішення (48 годин), може замовити вилучення змісту, видалення відповідного змісту та заборонити його випуск в інтернеті, закриття облікового запису користувача, який неодноразово сприяв поширенню цього змісту або навіть блокування доступу до веб-сайту. Ці заходи будуть вільно оцінюватися суддею за умови їх адекватності та пропорційності щодо свободи вираження поглядів.
З урахуванням національного характеру відлуння, наданого для масового розповсюдження неправдивої інформації, що підпадає під дію цієї міри, планується надати виключну юрисдикцію Паризькому трибуналу великої інстанції для розгляду цих дій, ці повноваження визначаються декретом, на який вони посилаються.
Мета Статті 2 полягає в тому, щоб ці нові положення застосовувались під час виборів на сенаторів та мета Статті 3 – щоб ці положення застосовувались під час виборів представників Франції в Європейському парламенті.
- з іншого боку, новітні повноваження передаються Вищій Раді аудіовізуальних програм: розділ II має на меті дозволити Вищій Раді аудіовізуальних програм запобігати, призупиняти або зупиняти поширення контрольованих іноземною державою телевізійних послуг, які підривають основні інтереси нації або приймають участь у процесі дестабілізації своїх інституцій.
Модифікація статті 33-1 закону № 86-1067 від 30 вересня 1986 р., яка стосується свободи спілкування відповідно до Статті 4, спрямована, перш за все, на забезпечення можливостей для Вищої Ради аудіовізуальних програм відмовляти в укладанні угоди з сервісом, що не використовує наземні частоти, шляхом з'ясування прецедентного права Державної ради щодо відмови в укладанні.
Другий абзац уповноважує Вищу раду аудіовізуальних програм відмовитися від угоди у мережі, в разі якщо вона пов'язана з іноземною державою, діяльність якої, ймовірно, серйозно заважає життю нації, зокрема "дифузією неправдивої інформації", поняттям, яке вже було включено до закону від 29 липня 1881 року про свободу преси. Для того, щоб зрозуміти велику різноманітність ситуацій, які можуть виникнути, ця схема охоплює не лише контрольовані мережі відповідно до господарського кодексу, а й ті, які є "під впливом" іноземної держави, у набагато більш широкому понятті, яке слід оцінити, використовуючи кластер підказок. Нарешті, вона дозволяє регулюючому органу враховувати дії всіх компаній, пов'язаних із видавничою компанією мережі , та змістом, оприлюдненим на всіх комунікаційних сервісах для громадськості, за допомогою електронних засобів (зокрема, соціальних мереж або інтернет-прес-сайтів), щоб він міг зрозуміти всі стратегії, які могли б бути запроваджені деякими державами-членами.
Стаття 5 вводить нову статтю 33-1-1 для встановлення виняткової процедури адміністративного призупинення трансляції ліцензованої служби під час виборів (президентських, законодавчих, сенаторських, європейських виборів та референдумів), якщо ці дії мають на меті чи наслідком змінити щирість наступного голосування.
Нова стаття 42-6 Закону № 86-1067 від 30 вересня 1986 р. стосовно свободи спілкування, створена Статтею 6, передбачає режим санкцій, паралельний тим, що створені для відмови від умовної угоди, що дозволяє керівництву Ради аудіовізуальних програм відкликати угоду у разі дій після її підписання у порядку, передбаченому статтями 42-7 закону від 30 вересня 1986 року (Стаття 7).
Стаття 8 передбачає внесення поправок до статті 42-10 того ж закону, що організовує аудіовізуальний адміністративний референдум, який дозволяє президенту судової справи Державної ради на вимогу Вищої ради аудіовізуальних програм призначити особу, відповідальну за обслуговування аудіовізуальної комунікації, у відповідності до її зобов'язань. Вона доповнює метод, дозволяючи судді терміново призупинити поширення послуги за тих самих причин, що і ті, що дозволяють Вищій раді аудіовізуальних програм припинити угоду. Ця процедура доповнює повноваження щодо скасування, наданого Вищою радою аудіовізуальних програм, оскільки це дозволяє терміново призупинити поширення послуги, не дочекавшись процедури санкцій, задіяних Радою, з урахуванням специфічних процедурних обмежень, не доведених до кінця. З іншого боку, це є єдиним можливим кроком дій проти каналів, які підпадають під юрисдикцію Франції, але які не підпадають під дію зобов'язань щодо угоди.
- нарешті, посилено обов'язок співпраці технічних посередників; розділ III створений відповідно до розділу І статті 6 Закону № 2004-575 від 21 червня 2004 р. про довіру у цифровій економіці, Стаття 7А додає боротьбу з неправдивою інформацією до зобов'язань щодо співпраці, накладених на технічних посередників розділу I Статті 6.
Цей обов'язок співпраці, поширений Статтею 9, передбачає посилення зобов'язань для відповідних постачальників послуг. Окрім зобов'язання негайно видалити будь-який незаконний зміст ("повідомлення та посилання"), відповідні постачальники послуг зобов'язані встановлювати легко доступний і видимий пристрій, який дозволить будь-якій особі привернути увагу до змісту, що містить неправдиву інформацію, з одного боку, та негайно передавати компетентним органам державної влади доповіді, що стосуються цього змісту, переданого користувачами Інтернету, з іншого боку. На завершення, вони повинні оприлюднити засоби, які вони присвячують боротьбі з поширенням неправдивої інформації. Це третя вимога є трансверсальною і вимагає прозорості в реалізації перших двох зобов'язань.
Розділ IV стосується положень, щодо закордонних територій.
N° 990
НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ
КОНСТИТУЦІЯ ВІД 4 ЖОВТНЯ 1958 РОКУ
ПЯТНАДЦЯТЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Зареєстровано в Президентстві Національної Асамблеї 30 травня 2018 року.
ТЕКСТ ЗАКОНОПРОЕКТУ КОМІТЕТУ
з питань культури і освіти
ДОДАТОК ДО ДОПОВІДІ
Запропонований законопроект
стосується боротьби проти маніпулювання інформацією.
(Прискорений процес)
(Перше читання)
Дивитися номери: 799, 978 та 949.
Розділ І
ПОЛОЖЕННЯ про внесення змін до виборчого кодексу
Стаття 1
І — Книга Iша Виборчого кодексу змінюється наступним чином:
1 ° А (нове) У статті L. 97 після слова "новини" вставляються слова "… , неправдива інформація";
1 ° Стаття L. 112 таким чином відновлюється:
"Ст. L. 112. — Будь-яке порушення положень статті L. 163-1 карається однорічним ув'язненням та штрафом у розмірі 75 000 євро.
"Юридичні особи, що несуть кримінальну відповідальність, на умовах, передбачених статтею 121-2 кримінального кодексу, з правопорушенням, визначеним у першому абзаці цієї статті, зазнають, крім штрафу, відповідно до умов, викладених у статті 131-38 того ж кодексу — штрафи, передбачені пунктами 2 ° та 9 ° статті 131-39 зазначеного кодексу. Заборона, передбачена в пункті 2 цієї статті, визначена максимум на п'ять років і стосується професійної діяльності в процесі вчинення або з нагоди якої вчинено злочин. "
2 °. На початку глави VI розділу II статті від L. 163-1 A до L. 163-2 вставлені наступним чином:
"Cт. L. 163-1 A (нове). — Будь-яке твердження чи вчинення дії, де відсутні докази, що їх підтверджують, становлять дезінформацію.
Ст. Л. 163-1. — протягом трьох місяців, що передують першому дню місяця загальних виборів та до дати голосування, в яку вони набуваються, оператори онлайн-платформи відповідно до статті L. 111-7 кодексу по захисту прав споживачів, діяльність яких перевищує певний поріг кількості підключень на території Франції, з огляду на загальний інтерес, звернений до поінформованності громадян під час виборчих періодів та до щирості голосування, повинні:
1 ° надати користувачеві чесну, чітку та прозору інформацію про особу, зареєстрований офіс та корпоративну ціль фізичної або юридичної особи та тих, від імені яких, якщо такі є, вона заявила про намір діяти, які виплачують компенсацію платформі в обмін на просування інформаційного змісту, пов'язаного з обговоренням загальних інтересів;
" 2 ° оприлюднити суму винагороди, отриманої в обмін на просування інформаційного змісту, а також ідентичність фізичних або юридичних осіб, які сплачували ці винагороди, коли їх сума, або сума тих, від імені яких вони діяли, перевищує встановлений поріг.
"Механізми реалізації цієї статті, встановлюються декретом .
" Ст. Л. 163-2. — I. — Протягом трьох місяців, що передують першому дню місяця загальних виборів та до дати голосування, в яку вони набуваються, де неправдива інформація може вплинути на щирість майбутнього голосування, суддя, який виносить рішення по терміновим питанням, може, на прохання прокуратури, будь-якої кандидатури, партії чи політичної групи або будь-якої особи, яка має зацікавленість у порушенні провадження у справі, без компенсації завданої шкоди, призначити фізичну чи юридичну особу, зазначені у пункті 2 статті 6 Закону № 2004-575 від 21 червня 2004 року, про довіру в цифровій економіці чи, або, якщо цього не буде, призначити будь-якій особі, згаданій у пункті 1 того ж розділу I, будь-які пропорційні та необхідні заходи для припинення такого поширення. Він також може наказати особам, зазначеним у пункті 2 зазначеного розділу I, заборонити доступ до електронних адрес інтернет-сервісів загального користування, які поширюють таку неправдиву інформацію.
"II. — Суддя, який виносить рішення по терміновим питанням, повинен прийняти рішення протягом сорока восьми годин.
"III. — Дії на підставі цієї статті можуть бути винесені, за проханням заявника, на розгляд Верховного суду, визначеного декретом. "
Стаття 2
I. – На початку глави V розділу IV книги ІІ виборчого кодексу стаття Л. 306 відновлена таким чином:
"Ст. L. 306. — Статті L. 163-1 і L. 163-2 застосовуються. "
II. — У статті L. 327 виборчого кодексу посилання: "L. 113" замінено посиланням: "L. 112".
Стаття 3
На початку глави V закону № 77-729 від 7 липня 1977 року про обрання представників до Європейського Парламенту стаття 14-2 додається наступним чином:
"Ст. 14-2. — Статті L. 163-1 і L. 163-2 виборчого кодексу застосовуються до виборів представників до Європейського парламенту"
Стаття 3А (нове)
Після пункту 1 ° статті L. 558-46 виборчого кодексу вставляється пункт 1 °А наступним чином:
"1 ° А Статті L. 112, L. 163-1 A, L. 163-1 і L. 163-2; ".
Розділ ІІ
ПОПРАВКИ ДО ЗАКОНУ ВІД 30 ВЕРЕСНЯ 1986 СТОСОВНО СВОБОДИ КОМУНІКАЦІЇ
Стаття 4
Розділ І статті 33-1 закону N ° 86-1067 від 30 вересня 1986 р. про свободу спілкування, доповнений двома абзацами написаними таким чином:
"Вища Рада аудіовізуальних програм може відхилити прохання про укладення угоди, якщо поширення послуг на радіо або телебаченні спричиняє серйозний ризик удару по гідності людської особи, свободі і власності інших, плюралістичному характеру виражень думок та поглядів, по захисту дітей та підлітків, по основним інтересам нації, включаючи регулярне функціонування її інституцій. Те ж саме стосується і коли трансляція зазначеного сервісу, з огляду на її характер, становить порушення чинних законів.
"Якщо така угода вимагається юридичною особою, контрольованою відповідно до пункту 2 статті 41-3, або під впливом іноземної держави, Рада може, зважаючи на міжнародні зобов'язання Франції, також відмовити в цьому проханні, якщо послуга може завдати шкоди фундаментальним інтересам нації або брати участь у дестабілізації своїх інституцій, особливо шляхом поширення неправдивої інформації. Для оцінки цього ризику Рада може розглянути, зокрема, зміст, який заявник, його дочірні компанії, контрольована юридична особа або її дочірні компанії публікують на інших комунікаційних сервісах електронним способом. "
"Коли укладання угоди вимагається контрольованою юридичною особою, у значенні статті L. 233-3 торгового кодексу, іноземною державою або під впливом цієї держави, Рада може, для того, щоб оцінити цей запит, врахувати зміст, який заявник, його дочірні компанії, юридична особа, яка його контролює, або її дочірні компанії публікують на інших комунікаційних сервісах для громадськості електронним способом. "
Стаття 5
Після статті 33-1, вищезгаданого закону № 86-1067 від 30 вересня 1986 р., вставлена стаття 33-1-1 сформульована наступним чином:
"Ст. 33-1-1 — протягом трьох місяців, що передують першому дню місяця виборів Президента Республіки, загальним виборам депутатів, виборам сенаторів, виборам представників до Європейського Парламенту та референдумам і до дати голосування, в яку вони набуваються, Вища рада аудіовізуальних програм, якщо вона констатує, що послуга, яка була об'єктом угоди, укладеної з юридичною особою, що контролюється відповідно до статті L. 233-3 господарського кодексу іноземною державою або під впливом цієї держави, свідомо розповсюджує неправдиву інформацію, яка може вплинути на щирість голосування, Рада може, щоб запобігти або зупинити цей розлад, замовити призупинення трансляції цієї послуги будь-яким способом електронного зв'язку до кінця операцій з голосування.
"Якщо вважається, що факти обгрунтовують початок справжнього провадження, Рада повідомляє про скарги особам, яких це стосується. Вони можуть подати свої коментарі протягом сорока восьми годин після повідомлення. Цей параграф не застосовується у випадках, передбачених пунктами 1 ° та 2 ° статті L. 121-2 кодексу відносин між громадськістю та адміністрацією.
"Рішення колегії, прийняте після закінчення цієї процедури, мотивоване та повідомляється особам, які беруть участь у цій справі, а також дистриб'юторам або операторам супутників, які забезпечують поширення послуги у Франції та які повинні забезпечити виконання заходів щодо призупинення.
Стаття 5А (нове)
Пункт 1 ° статті 42-1 вищезгаданого закону № 86-1067 від 30 вересня 1986 р сформульований наступним чином:
"1° Призупинення, протягом максимум одного місяця, видання, поширення або розповсюдження послуги або послуг, категорії програм, частини програми або однієї чи декількох рекламних послідовностей;"
Стаття 6
Стаття 42-6 вищезгаданого Закону № 86-1067 від 30 вересня 1986 року відновлена таким чином:
"Ст. 42-6. — Вища рада аудіовізуальних програм може, після офіційного повідомлення, оголосити санкцію одностороннього припинення дії угоди, укладеної відповідно до розділу І статті 33-1 цього закону, з юридичною особою, яка контролюється, у розумінні статті L. 233-3 господарського кодексу, іноземною державою або під впливом цієї держави, якщо послуга, яка була предметом зазначеної угоди, завдає шкоди фундаментальним інтересам нації, зокрема шляхом поширення неправдивої інформації".
Стаття 7
У першому абзаці та у другому реченні першого абзацу пункту 6 ° статті 42-7 зазначеного закону № 86-1067 від 30 вересня 1986 року після посилання: "42-4," вставлено посилання: "42-6,".
Стаття 8
Стаття 42-10 вищезгаданого Закону № 86-1067 від 30 вересня 1986 року змінюється таким чином:
1 ° У другому реченні першого абзацу після слів: "супутникових мереж" вставляються слова: "або дистриб'ютором послуг";
2 ° Після того ж першого абзацу вставлено абзац сформульований наступним чином:
"Запит може мати на меті зупинити передачу або розповсюдження оператором супутникових мереж або дистриб'ютором послуг, послуги аудіовізуального зв'язку, під юрисдикцією Франції та контрольованою відповідно до статті L. 233-3 господарського кодексу, іноземною державою або перебуваючи під впливом цієї держави, якщо така послуга шкодить фундаментальним інтересам нації, зокрема шляхом поширення неправдивої інформації. Для оцінки цього порушення, суддя може, де це доречно, врахувати зміст, який видавець послуги, його дочірні компанії, юридична особа, яка його контролює, або її дочірні компанії, публікують на інших комунікаційних сервісах для громадськості електронним способом."
Розділ ІІІ
(Розподіл та назва видалені)
Стаття 9
Після статті 17-1 вищезгаданого закону № 86-1067 від 30 вересня 1986 р. вставлено статтю 17-2 сформульовану наступним чином:
"Ст.17-2 (нова). — Вища Рада аудіовізуальних програм сприяє боротьбі проти поширення дезінформації, яка може заважати громадському порядку або вплинути на щирість голосування.
"Вона може, на підставі цього, направити операторам онлайн-платформи, зазначеним у частині першій статті L. 163-1 виборчого кодексу рекомендації щодо покращення боротьби проти поширення такої інформації.
"Вона забезпечує дотримання зобов'язань, для цих операторів, щодо створення легко доступного і видимого пристрою, який дозволятиме ставити до відома їх користувачів щодо такої інформації, включаючи питання щодо змісту, що фінансується третьою стороною.
"Заходи, вжиті цими операторами для боротьби проти поширення такої інформації, зокрема щодо прозорості їх алгоритму, просування змісту від компаній та інформаційних агентств та аудіовізуальних медіа-сервісів, сертифікації рахунків їх користувачів, інформування користувачів про природу, походження та способи розповсюдження змісту і про медіа та інформаційну освіту, а також щодо засобів, які вони цьому присвячують, оприлюднюються. Кожен оператор щороку надсилає Вищій Раді аудіовізуальних програм декларацію, в якій вказуються способи реалізації зазначених заходів.
"Вища Рада аудіовізуальних програм здійснює періодичний звіт щодо виконання цими операторами зобов'язань, передбачених даною статтею, та щодо ефективності заходів, зазначених у передостанньому абзаці. З цією метою, вона збирає від цих операторів, відповідно до умов, викладених у статті 19 цього закону, всю інформацію, необхідну для складання цього звіту.
Стаття 9 (нове)
Оператори онлайн-платформи, згадані у першому абзаці статті L. 163-1 виборчого кодексу, прес-служби відповідно до наказу № 45-2646 від 2 листопада 1945 року, який регулює діяльність прес-служб, видавці друкованих видань або інтернет-прес-служби відповідно до закону № 86-897 від 1 серпня 1986 р. про реформу правового режиму друку, редактори аудіовізуальних повідомлень відповідно до закону 86-1067 від 30 вересня 1986 р. стосовно свободи спілкування, рекламодавці відповідно до податкового кодексу, представницькі організації журналістів та будь-які інші організації, які можуть сприяти боротьбі проти поширення дезінформації, можуть укладати угоди про співпрацю, що стосуються боротьби проти поширення неправдивої інформації.
Розділ ІІІ А
ПОЛОЖЕННЯ ЩО СТОСУЮТЬСЯ МЕДІА ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ОСВІТИ
(Розподіл та назва нові)
Стаття 9b (нове)
Стаття L. 312-15 освітнього кодексу змінюється таким чином:
1 ° Перше речення першого абзацу доповнюється словами: "…, в тому числі при їх використанні в інтернеті та в режимі он-лайн сервісів загального користування";
2 ° У другому реченні передостаннього абзацу, після слова "засоби" вставляються слова: "для перевірки достовірності інформації".
Стаття 9c (нове)
Стаття L. 332-5 освітнього кодексу доповнюється словами: "яка включає в себе навчання в критичному аналізі наявної інформації. "
Стаття 9d (нове)
Передостанній пункт статті L. 721-2 освітнього кодексу змінюється таким чином:
1° У першому реченні після слова "культура" вставляються слова "…, освіти у ЗМІ та інформації";
2° У другому реченні після слова "дискримінація" вставляються слова "…, у маніпулюванні інформацією".
Стаття 9e (нове)
Пункт 2° статті L. 6231-1 трудового кодексу доповнений словами: "…, включаючи використання інтернету та інтернет-послуг загального користування".
Стаття 9f (нове)
У статті 28 закону № 86-1067 від 30 вересня 1986 р. про свобода спілкування, відновлений пункт 3° сформульований таким чином:
"3° Заходи, спрямовані на сприяння інформаційної та медіа грамотності ;"
Розділ ІV
ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ЗАКОРДОНУ
Стаття 10
I. – Читання V виборчого кодексу, таким чином, змінено:
1 ° У першому абзаці статті L. 388 посилання: "Закон № 2017-1339 від 15 вересня 2017 р. про довіру в політичному житті" замінено посиланням: "Закон № … від…. про боротьбу проти маніпулювання інформацією";
2 ° У статті L. 395 посилання: "Закон № 2018-51 від 31 січня 2018 року про порядок подання кандидатур на виборах" замінено таким посиланням: "Закон №… від… про боротьбу проти маніпулювання інформацією ";
3 ° Стаття L. 439, посилання: "Закон № 2018-51 від 31 січня 2018 року про порядок подання заявки на обрання" замінено таким посиланням: "Закон № … від … про боротьбу проти маніпулювання інформацією".
"II. — Після слова "редакція", наприкінці першого параграфу статті 26 закону № 77-729 від 7 липня 1977 року, про обрання представників до Європейського парламенту, сформульовано наступне: "… випливає із закону №… від … , що стосується боротьби проти маніпулювання інформацією, застосовується: ".
III. — У кінці першого абзацу статті 108 закону № 86-1067 від 30 вересня 1986 р. щодо свободи спілкування, посилання на: "Закон № 2017-256 від 28 лютого 2017 р. про програмування, що стосується справжньої рівності за кордоном і встановлює інші соціальні та економічні положення "замінено посиланням:" закон № … від … про боротьбу проти маніпулювання інформацією ".
IV — Перший параграф розділу I статті 57 закону № 2004-575 від 21 червня 2004 р. про довіру в цифровій економіці доповнюється такими словами: "у їх формулюванні, що виникає з закону № … від … про боротьбу проти маніпулювання інформацією ".
