В оманливо-спокійні двадцяті та тридцяті роки ХХ століття це містечко було прикордонним: між старою та гордовитою пані – Річчю Посполитою та молодою, але наділеною всіма найпоганішими рисами матері – РІ, — Імперією Зла.
Кордон проходив настільки близько, що жителі Корця, ідучи у неділю до церкви, із жахом спостерігали, як жителі східнішого села бігли на городи – копати картоплю та буряки. Тоді жителі Корця показували нечестивцям язика та казали із сміхом:
- Ви – грішники.
Ображені, найщасливіші у світі жителі Країни Рад, стомлено піднімали голови, витирали єдиною бабусиною хустинкою піт і не менш упевнено казали:
- А ви – пілсудчики!
Пізніше, ім'я відомого польського діяча Юзефа Пілсудського було замінено на не менш відомого українського діяча, і всі жителі заходу України, а пізніше і України в цілому, стали зватися — «бендеровцы».
В 1932-1933 роках жителі Корця будуть нести на кордон їжу та просити людей у військовій формі віддати її голодуючим. Після декількох квітчастих фраз з сучасної літератури (які цитують навіть ханжи, коли вдарять молотком собі по пальцю, замість цвяха), люди у військовій формі казали:
- Нєту у нас голода. Ідітє прочь. – Після чого їжа, або демонстративно спалювалася, або пропадала десь у застінках, як бачимо, практика ця — стара…
Люди жили у цих місцях ще до появи фіксованих кордонів – за часів пізнього палеоліту, тобто, коли найкращою зброєю були каменюки, а перемагав найсильніший, або найспритніший. Так, у навіженого старого, із батоксом замість мізків, шансів не було.
Для тих хто не орієнтується у датах, поясню – людські поселення на місці Корця були ще до Трипільської культури. А наявність лише у 30 км річки із промовистою назвою – «Горинь», ніби натякає нам, що поблизу мешкав Змій Горинич і ласував мешканцями краю.
На історичній мапі, Корець вперше з'явився (щоправда замаскований під «Корчеськ») у 1150 році. Як і більшість містечок цього регіону, Корець потрапив у Велике Князівство Литовське, потім до Речі Посполитої, і разом із останньою був поглинутий при другому поділі Польщі у 1793 році, Російською імперією. Всі, хто попадав під владу РІ, могли спокійно ставити хрест на своїх посмішках і заповзято хмуритися та страждати (прикидатися не доводилося: влада старалася, як могла, надати своїм підданим статусу «загадочной русской души», навіть коли йшлося про українців, чи скажімо білорусів).
Хоча населення Корця становить біля 7400 жителів, у місті налічується 10 церков, чому його іноді називають — «Християнською Меккою».
Ось, церква Миколая Чудотворця (біля 1834 року):
А це – дерев'яна церква Святого Юрія (не пізніше 1877 року):
Чомусь, на Волині та Західному Поліссі повсякчас зустрічаються такі дерев'яні церкви, темно-блакитного кольору. Те, що вони дерев'яні, не дивно – найпоширеніший будівельний матеріал, до того ж у тих місцях забагато боліт. Я точно не знаю, щодо церкви Святого Юрія, але, як правило, подібні церкви робили без використання цвяхів.
Найвідоміша споруда — Корецький Свято-Троїцький жіночий монастир. Одразу попереджу – він донедавна належав МП (підкорявся самому патріарху Московському) , і скоріше всього так і залишився…
Засновано його було, як католицький костел у 1620-39 роках. Після другого поділу Польщі, як і належить, його віддали православним, щоб попи священики розтовкмачували, як добре бути рабом у православному світі…У 1831 році (якщо пам'ятаєте з історії – це рік Варшавського повстання), Монастир, чи то згорів, чи то його зачинили, але потім знову відкрили для православних:
А у радянські часи… Монастир працював! Сюди попереводили монахинь з інших монастирів. Людині, яка полюбляє всілякі теорії заколотів і таємних зібрань, мабуть, так і вбачається, як монахині слідкують за бендерівцями, а потім знімають з себе своє монашенське вбрання, натягають гімнастерки із зірками-медалями, та передають шифрограми у «центр»: «Желторотика пришлось убрать. Синеглазка собирает капусту. Трындиту завербовали. „
Ну, і не можу не поділитися з Вами пам'ятником Тарасу Григоровичу Шевченку, який стоїть саме напроти жіночого монастиря.
Скажіть будь-ласка, Вам теж здається, що пам'ятник Великому Кобзареві, це наочна демонстрація того, як можна зекономити кошти і провести декомунізацію? Можете ще раз вдивитися:
Крім всього переліченого, у Корці ще є руїни Корецького замку 15-18 століть, але я навмисно не буду викладати їхню світлину, щоби Ви, їдучи трасою Київ-Чоп, не пожаліли півгодини та підвіску свого авто і відвідали давнє місто. А якщо Ви захопите із собою прилад для пошуків підземних ходів, то зможете знайти таємний хід, який зв'язує Корець із Рівним. Правнуки слухачів місцевих очевидців стверджують, що колись, у давні часи, пани запрягали коней у карети (не самі, а прислужники, зрозуміло) і гнали підземними тунелями. Тож, знайшовши таємні тунелі, Ви зможете гнати своє авто на будь-якій швидкості, а поліція Вас не зупинить! Але — тш-ш-ш! Не кажіть про це нікому, раптом в монастирі ще й досі сидять люди у погонах і надсилають шифрограми у «центр», звітують про успіхи таємного агента під кодовим ім'ям: «якщо до 10-ої ранку»…
