З самого раннього дитинства історики, ґрунтуючись на археологічних знахідках, розтовкмачували нам, які ж падлюки були наші пращури – разом із поважною особою (переважно царем чи королем) закапували у землю та/або спалювали його почет. Обґрунтовувалося (і досі пояснюється) все це варварськими звичаями та дикістю наших далеких пращурів (скіфів, киян до Хрещення та, чого вже таїтися, окремих Трипільський гілок).
А я от думаю, що наші пращури не були дикими, а всього лише прагматичними. Адже помираючи, вождь (цар, король чи князь) міг заповісти своєму почту покарати підступного отруювача-опозиціонера, або розповісти ТАКІ таємниці, що живі б ще довго тремтіли від страху що ця ТАКА таємниця вийде на поверхню і буде обговорюватися у тогочасних соціальних мережах. А так – закопали (спалили усіх) і ніхто вже не очікує коли особа, що була при владі, вирішить вийти погуляти Києвом з 17 поверху, або двічі смертельно стукне себе по голові доісторичним бойовою сокирою.
І так само жінки. Це наші історики вважають, що поховані жінки то – наложниці. Брехня! То були найвпливовіші жінки, які піклувалися про дотримання прав людей племені, ну там, тогочасних журналістів, наприклад. Журналістів (чи літописців?) тоді теж деякі несвідомі ображали та утискали: дивилися щоб вони бува вночі по темному лісу не бігали до сусіднього бойового племені. Ці підступні члени суспільства, побачивши прогулянкилітописців у ворожий табір, потім малювали хрестик на мазанці і всякий бажаючий, міг постукати у хату до літописця та сказати своє «фє!». Жінки, можна навіть сказати Берегині певного роду, одразу ж прибігали та давали по руках нехорошим кривдникам акул палички та глиняної дощечки.
Тому, мабуть, і впало загальне право людей на самовираження у наших далеких пращурів, бо всіх жінок – захисників прав людини (омбудсмен на сьогоднішній мові) – закопали чи спалили.
Звичайно, в наш час закопування (чи спалювання) бувшого уряду виглядає кричущим варварством, тож ніхто на цей не наважиться. І це дуже добре, бо скільки б президентів та видатних політиків ми б не дорахувалися, якби почали впроваджувати цю практику ще з часів президента Кравчука, чи хоча б Кучми…
P.S. «А як же ж золоті скіфські скарби?» запитаєте Ви мене. Все дуже просто. В ті часи Панама ще не була відкрита Колумбом і тогочасний правитель не міг показати свою добру волю шляхом перекриття відтоку капіталу. Тож, майбутній правитель закопував все своє майно із попередниками, показуючи, що він буде слугувати народові свого племені, а не золоту, сріблу чи дорогоцінним, напівдорогоцінним каменюкам і решті рідкісних антикварних предметів з міді та бронзи.
