Для повного розуміння уявіть себе Африканом Свиридовичем, дослідником калу, я завжди так роблю, коли маю справу з 95 кварталом.

Хтось вважає «творчість» 95 кварталу звичайним недалеким гумором, хтось каже: «А шо такое, нам нравітся!», окремі унікуми казали мені, що це сатира, але я завжди вважав їхні висери звичайними помиями.

Знаєте такими помиями, якими колись селяни годували свиней. Наллє дядько своїм пацятам в корито, вони там плямкають, а він ніжно плескає по загривкам та приговорює: «Їжте, їжте мої цьоньки.»

А потім взимку поріже їх, там ковбаси наробить, кров'янки, частину продасть, а потім нових поросят купить…

От і тепер ті «дядьки», що відгодовували значну частину вкраїнського наріду помиями вечірнього кварталу «ріжуть» своє господарство та стрижуть купони. А що? Хто гарно працює, той гарно має.

Правда, бувають вчинки як от, побив посуд, які окрім, сп'яну після свіжини, нічим пояснити не можна.

Так вийшло зі спільним виконанням кварталу та хору імені Вірьовки каверу на пісню «Горіла хата.»

Абсолютно інфернальний виступ, де стібаються з згорілого будинку колишньої глави НБУ, яка на заході вважається першокласним стрес-менеджером та реформатором, на цей водевіль народний депутат від провладної партії продає квитки прямо в сесійному залі, а Президент, судячи з інсайдів близьких до нього осіб, особисто займається цензурою подібних постановок.

Кому це потрібно, чого хотіли добитися?… Незрозуміло.

Недавно в Києві затримали радикальних молодиків, які хотіли закидати геїв презервативами з лайном, для цього вони цілий день наповнювали кондоми вмістом вкрадених перед цим біотуалетів. Геїв, значить, не закидали, але обляпалися та нанюхалися добряче.

Аналогічна ситуація зі співаками та їх диригентами, вимазались самі та мимоходом замазали пару державних символів.

Хоча, про що я, які символи з пострадянських «митців», які тільки і чекають нагоди полизати начальницьку дупу та так, що аж плямкають.

В Україні нарешті наступила гармонія — внутрішній світ виборця є тотожним внутрішньому світу вибраної ним влади. Тепер можна біснуватися, робити будь-яку дич, нарід зрозуміє — він он, з масною червоною пикою б'ється в конвульсіях від сміху, на концертах кварталу.

Під звуки хору — хочеться зрозуміти — а що далі?