Скажу одну непопулярну річ про перехід на українську.
Якщо ви – доросла російськомовна людина, то при переході на українську ви втратите частину себе.
І чим більше емоційно та інтелектуально ви розвинені, чим більше ви працюєте і взаємодієте зі світом через мовлення – усне чи письмове спілкування, чим багатший ваш словниковий запас – тим більшу частину себе ви втратите.
Наше мовлення напряму пов'язано із нашим мисленням та відчуванням. Ми не усвідомлюємо того, що ми не можемо озвучити словом. Так, щось там крутиться у свідомості, в душі або у серці, але доки ми не знайдемо до нього слова – його не існує. Ми не можемо оперувати цим чимось для себе. Ми не можемо поділитися цим з іншою людиною.
Особливо якщо ви не мали досвіду активної двомовності, перехід на українську в дорослому віці наповнить вас новими – або добре забутими — незвичними й незручними емоціями і відчуттями.
Якщо ви сильна, впевнена у собі жінка або чоловік – ви пізнаєте досвід слабкості і незграбності. Регулярної, щоденної, публічної. У свої 30-40-50 ви будете як мала дитина, яка тільки навчається ходити. Або як доросла людина, яка заново навчається говорити й ходити після інсульту.
Ви будете відчувати постійну розгубленість і роздвоєність. З великою імовірністю, якісь ваші внутрішні й почасти призабуті страхи, проблеми та комплекси вийдуть на поверхню.
У найбільш емоційні і відповідальні моменти ви майже гарантовано переходитимете на російську. Навчитися говорити (чи радше вигукувати, будемо відверті) свої почуття в момент крайнього жаху чи відчаю, або крайньої радості та екстазу не так вже й просто.
Ми все це всотали ще немовлятами, закріпили гормонами в юнацтві, і змінити зараз ті старі реакції на нові означає досить глибоку перепрошивку свідомості.
Одним словом – так, перехід на українську це важко.
(Мається на увазі не оволодіння, а саме повний перехід, встановлення української як основної мови у ваших особистих налаштуваннях)
Якщо ви поставите собі жорстку вимову виключної україномовності, перші кілька місяців вам хронічно не вистачатимете слів. Мозок буде постійно відмовляти, а ви будете гальмувати у найвідповідальніші і найважливіші моменти. Вам буде відбирати мову.
(Натомість ви зрозумієте і полюбите суржик, а також згадаєте усі інші мови, які ви знаєте. Наприклад, у якийсь момент мого переходу я розмовляв літературно-газетною українською з жирною домішкою англійської, вкрапленням польської, русизмів і саморобних українських слів – переважно калькованих перекладів з російської).
Якщо ви вимірюєте власну ефективність або цінність, наприклад, у грошах, написаних текстах, вдалих ділових зустрічах або виступах – ваша цінність впаде. Ви втратите в грошах чи інших кількісних показниках.
Одним словом, якщо ви зважитеся на швидкий перехід — буде тяжко.
(Саме тому бажано робити перехід у спокійних умовах, щоби не накладати один стрес на інший. Пам'ятаю, як навесні багато російськомовних людей відчували цілком природну ненависть та огиду до всього російського і обіцяли ніколи нею не говорити. Підозрюю, що не всі з них дотрималися свого рішення. І це нормально. Забезпечте собі безпеку, нормальні життєві умови, і потім вже починайте свій перехід. Або принаймні робіть це максимально поступово).
Потім, звичайно, стане легше.
Згодом, якщо ваш перехід на українську буде вдалим, в якийсь момент ви зрозумієте, що тепер почали забувати російську. Так, ваш активний російський словник зменшиться. Ваше життя по-російськи стане сірішим, нуднішим, емоційно та інтелектуально біднішим.
Значна частина – роки і роки — вашого персонального життя до переходу на мову — відійде у півзабуття. Але також буде значно переосмислена і пере-відчута.
У вас зміниться список пісень у плеєрі, перелік книжок в читалці, список каналів в Ютьюбі. З великою імовірністю, у вас зміниться навіть коло спілкування.
Але є й інший бік.
Недаром кажуть, що скільки мов ти знаєш – стільки разів ти людина.
Повний перехід на українську зробить вас іншою людиною.
У дорослому віці у вас з'явиться шанс і можливість переродитися і створити себе заново.
По суті, створити нову людину. Не так, як це сталося у дитинстві – коли формування вашої особистості залежало не від вас, а від тих людей і обставин, в яких ви знаходилися малюком і дитиною.
Тепер це відбуватиметься свідомо – обираючи людей, яких ви хочете слухати і з якими хочете говорити. Тексти, які ви хочете читати чи писати.
Це буде досвід великої свободи у творенні себе-нового.
Також ви навчитеся жити в умовах непевності. Отримаєте можливість робити помилки та експериментувати. Зі своїм мовленням, але також і зі своїм життям.
І, можливо, найпривабливіше для амбітної, високорозвиненої людини – ви отримаєте можливість творити новий світ.
Заходячи у руський мир – або народжуючись у ньому – ви одразу приймаєте всі його правила і настанови. Стаєте в чергу у давно вибудованій ієрархії. Головний центр і вершина якої, хочете ви цього чи ні – знаходиться у Москві. Штовхаєтеся у великому натовпі російськомовних спеціалістів. Але й працюєте на значно більшому і багатшому ринку чи аудиторії, це правда.
Україномовний світ – він інший. Український світ – молодий і вільний. Повноцінному українському світові в Україні значно менше тридцяти років. Він – як правило – не тисне тебе столітніми догмами наголосів та слововживання. Або можливо й тисне, але саме через свою слабкість, тендітність і невкоріненість дає великий простір для альтернативної поведінки. Він все ще відкритий до експериментів – він приймає десятки стилів, діалектів, варіантів. Він дозволяє творити нове.
Немає слова, яке відповідає російському чи англійському поняттю? – Придумай.
Або придумай таке, чого немає у жодній іншій мові. Створи свій власний діалект або систему понять. Можна навіть експериментувати з алфавітом. Якщо воно відчувається по-українськи – тебе зрозуміють. Відкопай і застосуй по-новому терміни і поняття середньовічної української. Грайся зі слов'янізацією англіцизмів у чеському стилі. Впроваджуй фемінітиви. Роби, що хочеш :)
Єдиний твій суддя – це практика слововживання спільноти україномовних. Якщо твої слова зайдуть і відгукнуться людям – вони стануть частиною мови. Якщо не зайдуть – не стануть. Придумуй ще.
Немає українського тексту, який би описував якесь явище дійсності? – Напиши.
Немає світу, який би відповідав тому, який ти бачив у своєму старому житті? – Створи його.
І найголовніше – світ української мови потребує нових українців. Тих, хто не були законсервовані у столітній традиції предків. Саме таких неофітів, як ви. Які матимуть недоступну україномовним від народження свіжість погляду на мову. Які матимуть за собою досвід свідомої перепрошивки власної свідомості. Які в процесі переходу залишили в минулому те, що не варте збереження та взяли із собою те, що є цінним.
Якщо ти хочеш творити нові світи, то українською ти зможеш більше.
П.М. Принагідно нагадаю, що значна частина найвидатніших українців не були народжені україномовними українцями. Володимир Антонович народився польським шляхтичем, Максим Рильський – російсько-польським дворянином, Юрій Шевельов – з російських німців, Микола Хвильовий – росіянин. Величезна кількість найкращих українців сучасності народилися і були виховані російськомовними. Але в якийсь момент вони вирішили, що вони мають стати україномовними, щоби стати тими, ким вони хотіли бути, і створити такі світи, в яких вони хочуть жити.
П.П.М. Для шанувальників наукової фантастики рекомендую: Джек Венс. Мови Пао/Языки Пао/The Languages of Pao by Jack Vance.
