Тут така справа... Я звісно не Тимошенко, і не апатрид-Саакашвілі і навіть не Нойнець, тому навряд чи хтось реєструватиме петиції з моїм ім'ям. Просто є речі, яка хтось має сказати вголос. Які навряд чи ризикне сказати хтось при владі, чи хтось, хто розраховує нею найближчим часом стати.

Справа в тому, що у мене є міністерство мрії.. чи навіть не так..

Колись я створю міністерство своєї мрії. Імовірно, на базі міністерства освіти і науки України. Скоріш за все, воно матиме не таку назву, як назва статті, вона написана свідомо провокативно. Але в його основі лежатимуть саме ці три речі. Поясню:

  1. міністерство довгострокових інвестицій: так склалось, що міністерство освіти дісталось нам в спадок від УРСР. Разом із соціалістичним сприйняттям освіти, якого притримується абсолютна більшість політиків і досі. Освіта для наших партій — це обов'язок і простір для популістичних баталій — хто пообіцяє більше держзамовлення і шкіл в селах. Насправді ж освіта — це просто найбільш довгострокова державна інвестиція — в людський капітал. Про неефективність цих інвестицій я вже писав — про диспропорцію у фінансуванні вищої освіти порівняно з середньою. Про різницю ціни навчання дітей в селах і в містах. Про розміри держзамовлення і кількість студентів, що працюють не по спеціальності. Про НАН, яка отримує кошти без жодного аудиту діяльності, просто за те, що існує. Бо ми вважаємо що молоді люди повинні отримувати вищу освіту, в держави має бути наука а в селах мають бути школи. І нікого не цікавить ціна подібних забаганок. Я ж дуже вірю що ми не настільки багата країна, аби годувати псевдонауку і людей, що, втікаючи від дорослого життя, просиджують роки в внз. За наш рахунок.
  2. міністерство плагіату: ми не будемо боротись з плагіатом, ми його очолимо. З розумом. Ми вказуватимемо автора, проситимемо його дозволу — і безсовісно здиратимемо все найкраще. Нам це справді необхідно — перейняти в американської освіти заборону вчителю підвищувати голос на учня, у шведської — непосидючість міністерства і відкритість до змін, у ізраїльтян — підхід до міністерства, як до старт-апу, в сингапурської освіти — систему підготовки і мотивації вчителів. Нам треба будуть напрацювання альтернативних шкіл. Звісно, ми не лише братимемо, а і віддаватимемо всі потужні речі, що у нас вийдуть і ділитимемось досвідом. Бо застарілість освітньої системи — це вже давно загальносвітова проблема і подолати її можна лише разом. Дітей ми вчитимемо робити так само — знаходити готове найкраще, пробувати, вчитись і на основі того створювати своє і ділитись ним. Бо і опрацювання досвіду, і створення знань — це абсолютно природні процеси. Просто треба речі називати своїми іменами.
  3. міністерство пропаганди: подобається нам це, чи ні, але навчаючи людей ми автоматично нав'язуємо їм свої цінності. Тому це також питання чесності перед собою і ми робитимемо це відкрито:
    1. дітям ми розказуватимемо що бути розумним — то круто. І що все в їхніх руках, а ми просто даємо набір інструментів для розвитку
    2. батькам — що треба відповідально ставитись до діток і що якісна освіта для дітей — це обов'язок батьків, а не держави
    3. успішним людям — що передаючи досвід — ти стаєш успішнішим. І водночас розширюєш свій соціальний капітал
    4. нам треба буде зняти навантаження з системи освіти — тому ми безсовісно розказуватимемо про переваги домашньої освіти. І звісно, створимо всі умови для відповідальних батьків, які наважаться це реалізувати, аби у них був мінімум бюрократичних перешкод і готові інструменти
    5. по тій же причині ми стимулюватимемо розвиток приватних навчальних закладів
    6. випускникам шкіл ми розказуватимемо що внз — для слабаків і поступово переводитимемо держзамовлення в формат безвідсоткових кредитів на навчання від держави
    7. жителям тимчасово окупованих територій і росіянам — що у нас найкраща освіта і можливості для реалізації себе — і безсовісно переманюватимемо до себе всю молодь, аж доки в РФ і її колоніях не залишаться лише люди за 30
    8. молодь інших країн ми також затягуватимемо — на навчання, по програмах обміну, під проекти — і, вивчивши, відпускатимемо додому, створюючи велетенську мережу лояльних до України людей
    9. для цього нам знадобляться найкращі науковці і викладачі — їх ми також затягуватимемо в процес. Не обов'язково територіально, важлива долученість

Трішки про систему. Я не обіцятиму розпускати міністерство. Є сфери, які чудово регулюють себе самі. І є сфери, де треба супровід держави. В середній освіті — потрібен. В освіті протягом життя, доки не запустимо процеси і не сформуємо робочий фреймворк — також, а там життя покаже. Водночас я готовий запустити приватизацію більшості державних внз, а ті, що залишаться, разом з НАН передати під управління МЕРТ для неупередженого аудиту, інвестиційного аналізу і скорочення. Чи розширення, може МЕРТ знайде переспективи в нашій академії наук, хто його знає. Але відділення необхідне, просто тому що менше корупційних ризиків і простору для популізму.

Ми автоматизуємо все, що можна автоматизувати, а все решту передамо на місця. Я дуже вірю, що персонал для шкіл має підбирати директор і розпоряджатись фінансами також. Обласні і районні управління залишаться там, де вони будуть потрібні місцевій владі, ми ж обмежимось кураторами регіонів, які супроводжуватимуть місцеву владу і навчальні заклади, допомагатимуть і аналізуватимуть процеси. І жодного контролю.

Ми всім говоритимемо що нічого не чіпатимемо — і робитимемо свою роботу — відкриватимемо дані, змінюватимемо процеси, вводитимемо SMART-цілі в діяльність, навчатимемо.

Двері міністерства будуть завжди відкриті для двох груп населення:

  1. діти — вони наші клієнти — це їх міністерство і їх територія. Ми завжди будемо відкриті до відвідувань, будь-яких запитань, пропозицій чи ідей. Для діток будуть відкриті всі кабінети, проекти і найкращі вакансії. Так, саме так, вакансії, я погано розумію як можна планувати майбутнє освіти без участі дітей
  2. платники податків — замовники — як мінімум кожен платник податків отримуватиме чек із списком освітніх витрат, які він особисто оплатив. Водночас ми готові разом працювати над окремими напрямками

Трішки про команду — адже для перетворень треба буде в одному місці зібрати найбільших янголів цієї країни. І там же найбільш безпринципних злодіїв.

У нас буде єдиний ворог — не дружня до дитини освітня система. І, відповідно, ми боротимемось з усіма, хто її захищає. З ректорським лоббі в парламенті, з чиновниками на теплих місцях, яких все влаштовує, з не готовими змінюватись і розвиватись вчителями. З безвідповідальними батьками. А також з усіма, хто наживається на освіті. Боротимемось безжалісно.

І, впевнений, у нас буде багато союзників. Тих, кому не байдуже. Тих, хто розуміє що освіта — це не школа, парта і вчитель з указкою, а нетворкінг, спроби і отриманий досвід. Хто довіряє дітям. Хто відчув, що на вулиці 21 сторіччя. Нас багато.

Це обов'язково колись станеться. Можливо на базі державного міністерства. Можливо це буде паралельна структура. Мені б хотілось, аби Україна зробила це перша, але можливо це станеться в іншій країні. Світ до того вже доріс. Шкода лише неефективно використаних до того часу ресурсів і людей, що не зможуть реалізувати повністю свій потенціал. Але це точно буде.

Все буде добре.


P.S. Опублікування статті 31 серпня — це не PR-прийом, хоча розумію що тема напередодні дня знань актуальна. Просто починаючи з завтра майже напевно мені буде не до статтей — я робитиму те, що в моїх силах, разом з друзями творитимемо диво для декількох десятків дітлахів, в альтернативній школі.

А сьогодні день аналізу і мрій. Долучитись до обговорення можна на моїй особистій сторінці