Читаю баталії про зраду на перемовинах України з Федерацією Розчавлених Трактором Гусей... Кленуть за згадку про позаблоковий статус, референдум… Зрада-зрадонька, розстріляти! Вкраїну зливають! За що хлопці гинуть!!!11один… Спокійно, шановне товариство. Я б за тими перемовинами навіть не слідкував. Взагалі. Через їх всепоглинаючу другорядність. І ось чому.
Почну здалеку. Нещодавно допомагали з колегами колежанці лагодити дах будинку, який постраждав від авіаудару 7 березня. Кажуть, впали дві бомби. Десяток будинків зруйновано під фундамент, десятки пошкоджені, вивернуті з коренем дерева, чудернацькі, майже вишукано-естетичні дірки від уламків на будівлях, що відносно цілі. Страшна і велична картина одночасно. Яскраво показує, що всі ті будівельні мудрощі, прикладне мистецтво та сімейні затишки абсолютно беззахисні перед десятками тон тротилу. З іншої сторони, прості людські слова здатні підіймати мільйони синів та дочок своєї землі та долати багато сильнішого супостата. Щирі ж усвідомлені домовленості лідерів та справжніх особистостей часто зупиняли беззмістовні кровопролиття. Вистачало прикладів. Так де ж сила? У чому правда? Як можна завершити цю війну: здобувши перевагу на полі битви чи на дипломатичному фронті? Хто кого переможе у нашій грі «камінь-ножиці-папір»? І хто у цій грі є каменем, ножицями та папером?
Карл фон Клаузевіц казав: «Війна є продовженням політики іншими засобами». Війни починаються порушенням одних домовленостей та закінчуються підписанням інших. Друге відбувається у двох випадках: а) одна зі сторін досягла своїх цілей, а інша сторона не має засобів для сатисфакції; б) сторони зрозуміли, що вони витратили критично багато ресурсу, але цілі не досягнуті і, наразі, досягнуті не будуть. От і весь хрін до копієчки. Яка мета України? Відновлення територіальної цілісності. Її досягнуто? – Ні. Ресурси для досягнення є? Є! Чи критично необхідні перемовини та домовленості? Очевидно, що ні. Яка мета Zомбі-стейту? Відновлення імперії і знищення фактичної незалежності України. Її досягнуто? – Ні. Ресурси для досягнення є? Є! Чи критично необхідні перемовини та домовленості? Очевидно, що ні.
Так, спитаєте, навіщо весь цирк? Кожен тягне час. У надії укріпити свою позицію. У надії якось змінити ввідні, погіршити ситуацію супротивника, а свою покращити.
Батьківщина Іхтамнєтов тут має на що розраховувати:
- Хоче показати нашу агресивність в очах (як вони думають) ще миролюбного та переляканого Заходу та зменшити нам військово-економічну допомогу
- Досягти часткового припинення вогню ніби для гуманітарних коридорів, а насправді, для маневрів своїх БТРГ
- Зачекати наших економічних та гуманітарних негараздів та, як наслідок, нашого послаблення
- Втомити наше керівництво, та втомити Захід Україною, щоб зняти тему війни з перших шпальт газет
Україна також має цілі:
- Показати прихильність до перемовин та договоро-спроможність. Щоб Західні політики мали виправдання перед власним виборцем, що поняття зеленого не має what"s going on, але на всяк завжди за мир
- Вивезти із зони бойових дій дітей, жінок та тих, хто погано здатен дати собі раду
- Підвищити боєздатність резервів, отримати більше допомоги від Заходу
- Зачекати економічних проблем у Оркостані та, як наслідок, послаблення його армії
Звісно, обидва списки можна продовжувати, але загальна канва та логіка зрозуміла. І, як на мене, наш список – переконливіший на тлі поступового, але невпинного пермелювання живої сили та техніки ворога у "війні засідок". Наш список переконливіший на тлі поступового насичення наших бойових порядків протитанковими та протиповітряними засобами. Наш список переконливіший на фоні нищення економіки Балалайні через виключення її зі світового фінансового та виробничого контексту. Час працює на нас. Значить перемовникам можна бути у кепках і базікати скільки завгодно. Обіцяти зайвим хромосомам хоч повернути течію Дніпра на 180 градусів. Тому нехай будуть всякі перемир'я посівної, пасхальні перемир'я, Мінськ-5 та Улан-Батор-69. Нехай будуть пефоманси у Верховній Раді, спроба мітингів навіть і, звісно, шалена кількість гірко-солодкої зрадоньки у фейсбуці.
Все це не має жодного значення. Не може бути у перемовинах з Москвою історичної доленосності, а у словах і документах за підсумками перемовин величі та справедливості. Нічого, окрім підступності та бажання забрати свободу Кремль нам не може запропонувати ні ротами своїх спікерів, ні драфтами юристів від системи правового нігілізму. Всі домовленості не вартують паперу, на якому вони написані, Бісмарк все давно заяснив. Всі домовленості – примара та фейк. Бо реальність зараз – на полі бою. Так, саме там викується новий світовий устрій. У Маріуполі, Ізюмі, Харкові, під Києвом, Черніговом, на Сумщині та Миколаївщині. А не на зум-мітінгах з Мединським. Меч Арея та Сокира Перуна вже відчули присмак відсічених сталевих пазурів російського ведмедя.
"Ми будемо вбивати" — ще вночі 24 лютого сказав начальник Українського Генштабу Валерій Залужний. І, як і Бісмарк, не збрехав. Вам здається, що наша політична влада має сталеві яйця. Але то лишень сталевий кулак Залужного, що тримає політичну владу в нормі та вірності ідеалам свободи. Допомагайте армії. Зберігайте спокій. Працюйте, навчайтеся, кохайте, садіть городи. Читайте офіційну сторінку Генштабу України. Всі потрібні новини – лише там.
#СумськаПартизанськаРеспубліка
#СумськийПартизаньськийРух
#StopRussia
#StopRussianAggression
#RussiaInvadedUkraine
#RussiaInvadesUkraine
