5e6f946e01c98.jpg

Кажуть, що криза – то гарний привід для оновлення та завершення початого. Вимушений карантин актуалізував питання використання інформаційних технологій в освіті. Однак, актуалізував своєрідно: замість того, щоб стимулювати використання вже готових та перевірених сотнями наших вчителів і доцентів рішень, ми знову ризикуємо ступити на слизьку доріжку власних смішних поробок за серйозний державний кошт. І справді, хто як не наш доблесний МОН краще знається на IT та передових дистанційних технологіях? Який ще Google? Як можна відпускати діточок в Інтернет незахищеними?

Тут http://bit.ly/2U6mxNI співають осанну черговому національному цифровому продукту чи то ідеї його створення. З коронавірусом, звісно, обов'язковим атрибутом сьогоденного хайпу. Біда-лишенько: постукав у двері підступний глузувальник з декасану, а національної платформи дистанційного навчання у нас немає. Хотіли зробити, та щось як завжди пішло не так… Арешт коштів, детективно-шпигунська історія, розпач і обережні коментарі старої-нової міністерки, для якої та оборудка стала сюрпризом: «Тривають слідчі дії. Код, на якому вона (платформа, не міністерка) побудована, закритий, тому ми не можемо продовжити її розробку. Крім того, ми не розуміємо, хто кінцевий розробник цієї системи, ймовірно він російський. Тому стоїть питання захисту даних.» … Шта?

Панове, будьмо відверті. Як казав великий класик «Одна думка, Зоя Жорівна, що Бог є – то вже х…я». Одна думка, що нам потрібна така «національна платформа» є невірною, чи, навіть, злочинною, якщо мова йде про високих чиновників. Так, наша цифрова інфраструктура нерозвинена і дійсно багато речей треба розробляти-впроваджувати. Це стосується штучних і специфічних речей, легкодоступних аналогів яким немає. Наприклад, ЄДЕБО. Та це не стосується шаблонних і багато разів вирішених задач, наприклад дистанційне та змішане навчання. Існує купа продуктів, як безкоштовних так і платних, абонплата за які мізерна у порівняння з втратами на національну поробку. Продукти мають низку версій, розвиваються і конкурують між собою. Продукти проектувались і розроблялись кваліфікованими людьми, що поки не доступно нашим держустановам. Тому якість таких доступних аналогів недосяжна для жодної національної платформи.

«На цій платформі мають бути зібрані інтерактивні навчальні матеріали для школярів, навчальні матеріали для вчителів (методичні матеріали, відеоуроки, рекомендації тощо), поради для батьків із питань їхнього спілкування зі школою» – каже нам Л. Гріневич. Де тут хоч одна функція, яку не можна вирішити за допомогою

Панове, web 3.0 вже 4 роки як на дворі. Інтернет наразі існує для того, щоб кожен – президент (закреслено) генерував контент і викладав його. Нема проблеми технічних засобів. Є проблема генерації справді якісного контенту та організації справжнього інтерактиву. Так, ще є питання організації користувачів відповідно до процесу навчання: класи, курси, ролі учня та вчителя. Але де хоч щось про це у цитаті вище? І де хоч один національний продукт з багатокористувацьким інтерфейсом? І, нарешті, де хоч якась принципова різниця затребуваного продукту з типовою соціально мережею? Вчитель є адмін. Клас є група. Пост є виконане завдання. І так далі.

Все це давно реалізоване наприклад, у Google ClassRoom (коли вже Moodle для школи вважати заскладним). Щоб скористатись ClassRoom – достатньо мати просто поштову скриньку gmail, і більше… нічого. Жодних додаткових інсталяцій-серверів. Хіба мобільний додаток з ПлейМаркету завантажити. Викласти матеріал файлом або посиланням – запросто. Поставити завдання всьому класу або індивідуальні завдання мікроколективам – без проблем. Зробити тест? – Тримай Google Form. Є класний ролик на YouTube – відображай у себе в курсі зручно і красиво. Поточні об'яви – маєш стрічку. Інтерактивність? – Кожен коментує. Приєднати колегу, клонувати курс чи завдання, пов'язати структуру курсів з власною файловою структурою на Google Drive, оцінки та робочий журнал, приєднати до курсу батьків у якості спостерігачів... Все. Абсолютно. Безкоштовно. З купою пояснень та інформації на форумах. Яка національна платформа вам ще потрібна??? Персональні дані, кажете? Ну так, ноунейм, афілійований з РФ вам це порішає, ага.

«У довгостроковій перспективі Платформа може стати складовою частиною історії українського успіху, бо докладеться до формування динамічного суспільства» – остання цитата розвіює останні надії на дурість. Чистоган корупції: просто хотіли розпиляти бюджет. Знали, що коли не запрацює – ніхто особливо не постраждає. Бо всі притомні педагоги давно знайшли для себе свій набір технічних засобів і не залежать від національних корупційних ініціатив.

А всі ті «Богом дані на своїй землі» Національні індекси цитування, Національні реферативні бази, Національні репозитрарії академічних текстів та Національні дистанційні платформи – то так само безглуздо як винаходити свою власну технологію книгодруку разом з новою абеткою.

Тому мийте, руки і переводьте діточок у Google ClassRoom. Безкоштовний продукт великої корпорації, що переживе не одне міністерство. І після карантину буде дуже в поміч.