Освіта як система має надати громадянам базові навички, достатні для мінімальної самореалізації у суспільстві. Ядром цих навичок є т.з. функціональна грамотність, що складається з трьох обов'язкових елементів: читання, письмо, лічба. Право на освіту записане у Конституції, в першу чергу передбачає, що держава всі свої зусилля спрямує на гарантоване оволодіння функціональною грамотністю. Для цього природним механізмом в її руках є загальні іспити, які б перевіряли всі три компетентності. Залізна логіка, та, о диво, з нею згідні не всі.
Трошки відійшов від шоку побачивши розгромні опуси проти ЗНО з математики від доморощених письменників середньої руки (http://bit.ly/39dz5ts та http://bit.ly/2ZqiVs5). Раніше думав, що це була парафія Фаріон 2.0 або Ніцой (http://bit.ly/2ESFBaS, «мені в житті ні разу не знадобилася фізика, хімія, алгебра», ага). Тепер бачимо, що ці суспільно небезпечні печерні забобони отримали нових ретрансляторів. Біда у тому, що автори означених за посиланнями тез є лідерами суспільної думки. І не зважаючи на відверто деструктивну та абсурдну аргументацію власного кастрованого світогляду, зазначені оціночні судження знайшли благодатний грунт в слабких умах наших співгромадян. Боротися з цим одночасно невдячна та дуже необхідна справа, чим і змушений зайнятися.
Найперше, ніколи не стану адептом думки, що ЗНО з української мови та літератури у такому випадку також необов'язкове. Хоча мова та література викладаються вкрай архаїчно з т.з. сучасних потреб. Притомний есей випускники написати не можуть. Перелік творів для вивчення на уроках з літературі – треш, який відлякує дітей і робить більше для деукраїнізації, ніж Кремль. Так, з математикою є схожі проблеми за сутністю і масштабом. Та тут адепти STEM замість того, щоб говорити про необхідність відміни обов'язкового ЗНО з літератури та мови, досить тяжко працюють над популяризацією знань, боротьбою з некомпетентністю та модернізацією підходів до викладання математики із завзяттям, з яким інша сторона виступає проти ЗНО вже з математики. Але облишимо аргументи рівня "ad hominem", бо є аргументи куди більш вагомі.
За визначенням Юнеско від 1957 р. функціональна грамотність складається з трьох обов'язкових компонент: читання, письмо, лічба. Тобто, функціональна грамотність є триєдина. Брак однієї компоненти означає брак грамотності взагалі. Нова грамотність: академічна та цифрова, на яких розбудовується сучасне громадянське інформаційне суспільство, позбавлені сенсу без базової, функціональної, яка, нагадаю, триєдина. Обов'язком держави як регулятора є дбати про достатній розвиток і мови, і літератури, і математики в системі базової середньої освіти. Нагадаю, тривогу почали бити через те, що половина з абітурієнтів, які вибрали математику самі, добровільно, не змогли її скласти на належний рівень (http://bit.ly/2tUBwAX). Всі дії, які сприятимуть виправленню ситуації, є нагальними. Не всім це сподобається, так. Але терапія часто буває інвазійна.
Ви скажете, що треба «услышать Донбасс», перепрошую, думку опонентів, бо демократія. Просили – будь ласка. Розберемо найбільш типові міфи ворожих до математики громадян.
- Анатомічна обумовленість: права півкуля – митець-творець, ліва логік-аналітик. Це значною мірою міф від спрощених уявлень на межі з примітивізмом про наші когнітивні процеси. (https://postnauka.ru/faq/36261). Міф, широка популярність якого стає небезпечнішою, ніж лікування раку молитвами. Все багато складніше. Логіка та технічність притаманна й митцям, а інтуїція та творчість інженерам. Без інтуїції не буде інженера, без відточеної майстерності митця. Далі, дійсно, математика та мова по різному даються як предмети різним учням. Але це не позбавляє від необхідності засвоєння в певному обсязі і одного, і іншого.
- Маємо брак кваліфікованих вчителів. І це причина допускати до вищої освіти осіб без сформованої базової грамотності? Тоді давайте відразу відмовимось від кардіохірургії та хіміотерапії, бо це дуже складно. Або введемо пільги для малозабезпечених – дозволимо коїти дрібні крадіжки. А що? Їх же важко розкривати!
- Позбавлення права на вищу освіту тих, хто не склав математику. Облиште, панове, це ж працює в обидві сторони. Скільки талановитих програмістів ми загубили, бо вони не подолали бар'єр 120 балів на першому ж ЗНО з української мови та літератури? За вашою ж логікою, програмісту мова з літературою вторинні. Від себе скажу: вірно зробили, що загубили, бо неграмотні непотрібні.
- Мені було важко на математиці, я мучився. Що це за камінг-аути власної нездатності на межі із жалюгідним скавчанням? Що це за трансляція власного недолугого досвіду на усіх інших? Може ти лінтюх, може в тебе яка дитяча травма? Або особисте несприйняття вчителя або вчительки? Навіщо вважати, що у решти усе так само погано? Якщо в тебе зламався автомобіль – це не означає, що все людство тепер має відмовитись від автівок.
- ЗНО з математики є видумкою нової молодої та недосвідченої міністерки. Рішення було прийнято ще старим складом МОН (http://osvita.ua/test/62075/, дата – 08.10.2018). А пропозиції лунали від профільних спеціалістів і раніше. Справжній хайп почався з публічної позиції Павла Клімкіна (http://bit.ly/2tUBwAX).
- Мені математика або фізика ніколи в житті не знадобилась. По перше, це треба бути білоручкою та позбавленим від буденних клопотів взагалі, бо з елементарною арифметикою, геометрією стикаєшся скрізь, а без одиниць вимірювання сучасний побут немислимий. По друге, математика – це «прокачана» свідомість у частині логічного та абстрактного мислення. Наприклад, підтягування на поперечині, біг також ніколи не знадобляться як такі, бо є транспорт та механізми. Однак, фізична культура для людини, що не має вад, є найпершим фактором якості життя. Досягається це виключно тренуваннями, які потребують зусиль. І, по третє, як можна казати, що вона тобі не знадобилась, коли ти щойно зізнався, що її не любив та не вивчив? Коли ти не розумієш у принципі навіщо вона? «Не читав, але засуджую», так.
- Математика – то важко для учнів, а наші бубочки і так перевантажені. Освіта – це важко, як і життя. Підхід «мені було важко, давайте відміняти», застосований і до математики, і до фізкультури, є шкідливою оманою та ігнорування змісту освіти як такої. Не кажу в жодному разі, що освіта – то муки. Але у навчанні регулярно мають бути ситуації, що вимагають зусиль. Інколи важких. Інколи марних. З радощами перемог та гіркотою невдач. По іншому нейронні зв'язки не нарощуються.
- Ми риб змушуємо лазити на дерева, а мавп плавати годинами у товщі води. Немає серед нас ні риб, ні мавп, а є лише люди. Люди, в яких ми можемо забрати майбутнє через позбавлення доступу до отримання повноцінної функціональної грамотності. Розумники, які шерять цю картинку, певно, пишаються глибиною своєї мудрості. Та, насправді, демонструють нерозуміння робочих процесів у освіті як системі. Системі, яка має бути досить шаблонною та простою з точки зору регуляції. А індивідуальні особливості – на те й індивідуальні: вони описуються купою локальної конкретики, а не примітивним порівнянням з рибами.
У нас знову дискурс – напружитись і змінити на краще, або розбрестись по жалюгідним норам комфорту. І не помічати, що нори стають з кожним днем все більш жалюгідними. Ніби, на це питання понад 10 тисяч наших загиблих громадян вже дали відповідь. Або ми збираємось з силами та через зусилля розбудовуємо сучасне суспільство на засадах знань та професіоналізму. Або зникаємо як держава, а багато з нас – і як записи у списку живих.
ми у телеграм https://t.me/prosvita_challenge
ми у фейсбук http://fb.me/Prosvita.Challenge
