У розмовах з моїми читачами на тему відносин загалом і в сімейних стосунках зокрема ми прийшли до цікавої дискусії: що тут важливіше – довіра чи контроль. Одна із моїх активних читачок каже, що чоловіка треба весь час контролювати, інакше він піде так би мовити «наліво». Вона боїться навіть на тиждень його лишити одного, щоб не приїхати вже до чужого чоловіка. Я ж на відміну від такого підходу вважаю, що контролювати – це зовсім не довіряти людині, з якою ти разом, тоді навіщо продовжувати будувати таке життя?

Зацікавленість в цьому питанні спрямувала мене до наукових досліджень. В одному з таких я знайшла думку, що психотипи, до яких відносяться зрадники чи вірні особи, не піддаються вихованню, оскільки психотип є вродженим явищем. Тобто, не можна з вовка виховати зайця, хоч контролюй його, хоч не контролюй – все рівно перший буде з'їдати другого, а ніяк не навпаки. Та й виховання тут взагалі ні до чого.

А як же з контролем щодо людей? Звісно, він повинен бути повсюди, має бути дисципліна, штрафні санкції за різноманітні порушення правил чи законів тощо. А що ж робити у родині, де чоловік або жінка раптово почали контролювати свою половину? Адже такі події відбуваються в багатьох парах, які поєднали своє життя в єдине ціле. Проте контроль одним іншого чи один одного ніяк не збереже цю цілісність, бо призводить лише до безкінечних конфліктів.

Виникає питання, як можна будувати єдине ціле з людиною, з якою наче б то була любов, а тут раптом він (вона) починає контролювати твоє життя? Одна з моїх дописувачок каже, що у будь-якому випадку треба хоча б на 85% контролювати чоловіка, а психологи стверджують, що довіра у відносинах має бути на 100%, тут немає половини: або 100% довіра, або контроль!

І тут я запитала своїх дописувачів, а чи вони замислювалася коли-небудь, а що ж таке контроль? Я ось вперше з такою їхньою наполегливістю про необхідність та корисність контролю в сімейному житті замислилася над цим питанням. Зрозуміло, що контроль починається тоді, коли немає довіри. Виходить, що він (вона) одружився (одружилася), щоб контролювати кожний крок своєї половини, тим самим показуючи свою владу, свою волю над нею. Друга половина тут стає нічим іншим як жертвою, а контролер тріумфатором у цій парі – і весь цей процес насилля одного над іншим має продовжуватися не кілька років, а до кінця життя? То яким стане таке життя?

Якщо немає довіри, і хтось когось спіймає на зраді, то це ніяк не зробить надалі цих людей щасливими у їхньому сумісному житті. Це лише дозволить комусь із них розірвати стосунки назавжди! Якщо це мета контролера, то тут усе зрозуміло: піймати – і розлучитися! Але якщо йому просто хочеться ловити і доказувати, тримати «в руках» свою жертву, весь час показуючи їй, хто тут власник, а хто його власність. І коли жертва піддається такому насиллю, то у контролера цей підхід переходить у таку собі «наркотичну» залежність, без чого він чи вона не може жити, бо треба весь час підживлювати себе підглядуваннями та підслуховуваннями за своєю половиною. Очевидно, контролер отримує від цього насолоду, що також дає йому підтвердження його власного існування!

Та й не всяка особа винесе такий контроль. Хтось (зазвичай, це вроджена жертва) дозволить контролювати своє життя, а комусь це не сподобається. І якщо контролер не вийде з цієї залежності, то той, хто страждає від нього, просто з ним розлучиться назавжди. Крім того, контроль несе самому контролеру страшенне нервування, руйнує його (її) здоров'я! До того ж, сам контролер у цих відносинах стає смішним у своїх допитах: де був (була), чому не зателефонував (зателефонувала), я знайшов (знайшла) у тебе у телефоні чи соціальних мережах ось це…? І такий допит не прикрашає контролера, навпаки, принижує. Загалом, хто обманює, той все одно це буде робити завжди, бо, як зазначено вище, психотип не виховується і не лікується.

Отож, якщо не хочеш бути обманутим (обманутою), то відпусти того, кому більше не довіряєш, та й живи один до кінця життя. Не варто шукати нового, бо так само ти не будеш йому (їй) вірити, оскільки підозри будуть вічними, такий у тебе психотип – не довіряти!

Тому не трать свої сили на пошук чогось оригінального, бо таке давно розібране і живе в інших, так званих цивілізованих відносинах, в яких контроль неприйнятний. Такі відносини будуються на довірі та взаєморозумінні, або ж на розрахунку, що в обох випадках може бути фундаментом щасливого сімейного життя. У першому випадку відносини скріпляє любов та довіра, а у другому – домовленості та шлюбний контракт, в якому можна узгодити навіть зради!